На сьогодні винагорода фінансового посередника від проведення свопу становить від 5 до 10 базисних пунктів. Банки укладають окремі угоди з кожним з учасників свопу, і ці угоди виступають як окремі свопи. Вигоди від проведення свопу можуть бути різними для різних учасників свопу залежно від ситуації на ринку. Так, значний попит на фінансування з фіксованою ставкою приводить до збільшення премій від проведення свопів у бік позичальників з вищим кредитним рейтингом.

Отже, основними цілями, які можуть ставити учасники свопів, є бажання змінити структуру процентних виплат за боргом, отримати доступ до нижчих ставок і одержати вигоду. Бажання замінити фіксовані процентні платежі на платежі за плаваючою ставкою може обумовлюватись очікуванням зростання процентних ставок на ринку. При очікуванні падіння процентних ставок на ринку виникає бажання замінити зобов'язання з фіксованою ставкою на зобов'язання з плаваючою ставкою. Позичальники з високим кредитним рейтингом використовують угоди своп, щоб використати свою відносну перевагу на ринку з фіксованою ставкою і зайняти кращу позицію на ринку з плаваючою ставкою. До позичальників такого класу належать банки, уряди та корпорації з кредитним рейтингом ААА, АА.

Промислові корпорації з більш низьким кредитним рейтингом (ВВВ і нижче) можуть звертатись до угод своп та до заміни плаваючої процентної ставки на фіксовану, тому що не мають змоги залучити кошти за прийнятною фіксованою ставкою на ринку облігацій. Комерційні банки звертаються до ринку свопів, щоб збалансувати свої активи і пасиви з фіксованою та плаваючою процентними ставками і тим самим зменшити процентний ризик, що є одним з основних банківських ризиків.

Базисним свопом називають угоду між учасниками про обмін плаваючої процентної ставки по боргу, розрахованої на одній основі на плаваючу процентну ставку, обчислену на іншій основі. Наприклад, плаваюча ставка, розрахована на основі LIBOR, може обмінюватись на процентну ставку за комерційними паперами. Платежі з обміну процентними ставками можуть також розраховуватись на одній ціновій основі, але для різних цінових періодів. Наприклад, може здійснюватись обмін 6-місячної LIBOR на місячну LIBOR.

Можуть обмінюватись також плаваючі ставки з різними ціновими основами та періодами.

Базисні свопи використовують переважно для переходу на потрібний ринок фінансових інструментів або для покриття зобов'язань з плаваючою ставкою за іншими свопами. Такий вид свопу менш поширений, ніж чистий процентний своп.

Валютний своп

Валютний своп, або своп з крос-курсами валют, полягає в обміні процентних платежів та номіналу в одній валюті на процентні платежі та номінал в іншій валюті. Іноді безпосередній обмін номіналів може не проводитись. Обмін фіксованих процентних виплат в одній валюті на фіксовані виплати в іншій валюті називають простим валютним свопом. Процентний валютний своп полягає в обміні фіксованих процентних платежів в одній валюті на платежі за плаваючою ставкою в іншій валюті. І, нарешті, обмін процентними платежами за плаваючою ставкою в різних валютах називають базисним валютним свопом.

Валютні свопи використовують для управління валютним та процентним ризиками. За допомогою валютних свопів учасники ринку отримують доступ до потрібної валюти за необхідним курсом. Банки можуть використовувати валютний своп, для того щоб зрівноважити свою валютну позицію. Укладають свопи також з тим, щоб використати свою відносну перевагу на ринку тієї чи іншої валюти.

Наприклад, компанія А може емітувати облігації в доларах США або німецьких марках з купонною ставкою 10 та 12% відповідно. Компанія Б може емітувати зобов'язання під 11,5% в доларах і 12,3% в марках.

Компанія А має абсолютну перевагу і на ринку США, і в Німеччині, але відносна перевага А на ринку долара (d1=11,5 - 10 = 1,5%) більша, ніж на ринку німецької марки (d2 = 12,3 - 12 = 0,3%).

У цьому разі компаніям А і Б доцільно використати свою відносну перевагу на ринках валют, емітувавши облігації: А — в доларах, Б — в марках, а потім укласти валютний своп. Вигода, яку кожен з них може мати від проведення свопу, дорівнюватиме 0,6d : d = dl — - d2 = 1,5 - 0,3 = 1,2%, тобто 0,6%, або 60 б.п.

У результаті свопу вони отримають можливість залучити кошти під ставки, що на 60 б.п. менше від ставок безпосереднього залучення валюти (долара чи марки) на ринку.

Якщо в свопі братиме участь комерційний банк і його виграш становитиме 0,2%, то компанії А і Б будуть мати виграш у розмірі 0,5% кожна:

(d - 0,2%) : 2 = (1,2% - 0,2%) : 2 = 0,5%.

Механізм функціонування свопу та платежі, що здійснюють учасники угоди, наведено на рис. 11.3.

Рис. 11.3. Схема платежів за валютним свопом

Процентні виплати компанії А в марках становлять 11,5%, платежі компанії Б в доларах становлять 11%. Винагорода банку вимірюється різницею (1% в дол. — 0,8% в нім. марках). У грошовому вираженні сума, яку щороку отримує банк, дорівнює 0,01 номіналу в доларах за вирахуванням 0,008 номіналу в марках.

Обмін номіналами відбувається на початку і наприкінці дії свопу. Номінали в різних валютах мають співвідноситись як крос-курси відповідних валют на дату укладання свопу. Якщо, наприклад, розмір емісії облігацій