Побудова ефективного за Марковіцем портфеля грунтується на припущенні про те, що інвестор формує портфель тільки з ризикових активів. Існує множина портфелів визначеного ступеня ризику, але з різним рівнем очікуваного доходу. Інвестор намагається сформувати портфель, який забезпечить максимальний рівень доходу при заданому рівні ризику.

Графічно процес визначення ефективного портфеля подано на рис. 13.6. Область, обмежену лініями І—II—III, називають допустимою множиною портфелів.

Точки, розміщені на вертикальних відрізках, що належать допустимій області, характеризують множину портфелів, що мають однаковий рівень ризику, проте різний рівень очікуваного доходу. Точки, що належать кривій II—III, відображають множину ефективних портфелів, які характеризуються різним рівнем ризику і максимальним для цього рівня ризику доходом.

Рис. 13.6. Залежність між очікуваним доходом та ризиком за портфелем

Оптимальним портфелем називають найбільш прийнятний із множини ефективних портфелів. Вибір із множини ефективних портфелів оптимального залежить від схильності інвестора до ризику. Чим вищий рівень ризику вважає для себе прийнятним інвестор, тим вищий рівень доходу забезпечить йому оптимальний портфель. Вибір оптимального з максимальним доходом портфеля здійснюється

методами квадратичного програмування. Чим менша кореляція між активами портфеля, тим більшою може бути максимальна дохідність портфеля при заданому рівні ризику.

Рекомендована література

1. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту. — К.: Молодь, 1997.

2. Панова С. Анализ финансового состояния коммерческого банка. — М.: Перспектива, 1996.

3. Финансовое управление компанией / Под ред. Е.В. Кузнецовой. — М.: Фонд "Правовая культура", 1996.

4. Шарп У., Александер Г., Бэйли Дж. Инвестиции: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1997.

5. Fabozzi J.. Modigliani E. Capital markets: institutions and instruments. — Prentice Hall Inc., 1996.

6. Livingston M. Money and capital markets. — Prentice Hall Inc., 1990.