балансових, так і позабалансових зобов'язань. Максимальне значення нормативу Н2 не має перевищувати 8, або сума всіх великих кредитів не повинна перевищувати восьмикратного розміру капіталу банку. У разі порушення цього нормативу підвищуються вимоги до платоспроможності банку.
3. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру Н3, не повинен перевищувати 5%:
Н3 = Сукупна заборгованість інсайдера * 100% : Капітал банку.
4. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих усім інсайдерам банку Н4:
Н4 = Сукупні зобов'язання інсайдерів банку * 100% : Капітал банку,
де сукупні зобов'язання є сумою всіх балансових та позабалансових зобов'язань інсайдерів банку. Максимальне значення нормативу Н4 не має перевищувати 40%.
5. Норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик Н5 (не має перевищувати 200%):
Н5=Загальна сума наданих банком міжбанківських позик*100%: Капітал банку.
6. Норматив максимального розміру отриманих міжбанківських позик Hg(He повинен перевищувати 300%):
Н6 = Загальна сума отриманих міжбанківських позик та залучених централізованих коштів * 100% : Капітал банку.
Слід зауважити, що види кредитних послуг, які надаються комерційними банками, обумовлюються не тільки вибором певних типів позичальників чи певних секторів економіки. Комерційні банки обмежені у формуванні кредитного портфеля джерелами залучених коштів, які значною мірою складаються з короткострокових депозитів та залучень на грошовому ринку. Останні є досить ліквідними пасивами з не чітко визначеною в майбутньому ціною та можливістю залучення. Структура кредитного портфеля залежить і від законодавчого оточення, економічної та політичної ситуації в країні.
Нарощення обсягу наданих кредитів пов'язане із залученням додаткових коштів і з можливими змінами в таких важливих показниках роботи банку, як ліквідність, платоспроможність, адекватність капіталу, рівень кредитного та процентного ризику. Тому швидке зростання кредитного портфеля свідчить частіше про невисоку якість управління кредитним портфелем, а не про його ефективність.
III. Управління процедурою кредитування відіграє чи не найважливішу роль в управлінні кредитним ризиком і розглянуто докладно в п.19.8.
Управління позабалансовими зобов'язаннями не знайшло відображення в схемі управління кредитним ризиком. Однак позабалансові статті несуть в собі значну частину кредитного ризику. Згідно з сучасними вимогами до показників роботи банку ризик позабалансових зобов'язань має враховуватись при розрахунку ризиковості активів. Розумна кредитна політика повинна обмежувати кількість позабалансових зобов'язань з метою зменшення ризику та забезпечення стабільності роботи банку.
Рекомендована література
1. Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків. Затверджено постановою Правління НБУ від 29 вересня 1997р, JV5 323.
2. Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків. Затверджено постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368.
3. Банковское дело / Под ред. ОЛ. Лаврушина. — М., 1998.
4. Вступ до банківської справи / За ред. MJ. Савлука. — К., 1998.
5. Кредитование / Под ред. МЛ. Гольцберга. — К., 1994.
6. Мак Нотон. Банковские учреждения в развивающихся странах. — Вашингтон, 1994.
7. Опарін ВМ. Фінанси (загальна теорія). — К., 1999.
8. Роуз П.С. Банковский менеджмент. — М., 1997.
9. Финансовое управление компанией / Под ред. Е.В. Кузнецовой. — М., 1996.
10. Черкасов Е. Финансовый анализ в коммерческом банке. — М., 1995.