Нумізматика як допоміжна історична дисципліна

Нумізматика  наука про монети, що вивчає історію грошового обігу по його матеріальних залишках. Нумізматику також цікавлять історія техніки монетної справи, розвиток медальєрного мистецтва і інші питання, пов'язана зі специфічним виглядом історичних джерел  монетами, медалями, жетонами. До нумізматики також традиційно відносять і вивчення паперових грошей (боністику).
Як допоміжна історична дисципліна нумізматика Дає важливий матеріал для розв'язання проблем історії, археології, політичної економії, мистецтвознавства, мовознавства і інших наук. Завдяки широкому обхвату багатьох проблем вона висунулася серед допоміжних історичних дисциплін. У деяких випадках, наприклад в дослідженні товарно-грошового звертання, нумізматика придбала, на думку ряду дослідників, значення самостійної науки (І. Г. Спасський, В. Л. Янін).
Нумізматика з'ясовує грошові системи старовини і їх еволюцію в процесі історичного розвитку. У цьому відношенні вона тісно змикається з іншою допоміжною історичною дисципліною  метрологією, оскільки монети є мірою вартості.
Основними задачами нумізматики є вивчення історії монетної справи, грошово-вагових систем і грошового обігу. Багато які важливі проблеми історії економіки і торгівлі неможливо вирішити без спеціального аналізу нумізматичних даних. Процес. нумизматического дослідження багатогранний, він включає в себе всебічне вивчення самих монет  зображень, написів, ваги, розміру, складу металу, а також складу і топографії монетних скарбів. Аналіз поширення знахідок окремих монет і скарбів створює можливості для важливих висновків по історії економіки, грошового обігу, торгівлі і торгових шляхів. Вивчення ваги монет (грошова метрологія) може виявити грошові реформи, про які немає абсолютно ніяких свідоцтв в письмових джерелах.
Ведучу роль у вивченні грошового обігу грають монетні скарби, що є в цей час основним объектом нумизматического дослідження. Монетним скарбом називається будь-який комплекс монет  від декількох примірників до десятків тисяч, заритий в землю умисно з метою збереження або випадково що попав в неї. У російській нумізматиці значення монетних скарбів як незамінного джерела для вивчення цілого ряду историко-економічних проблем було зрозуміле ще в 1 й половині XIX в. При вивченні скарбу перед дослідником передусім встає важливе питання методичного характеру  як датувати скарб? Правильне його рішення допомагає з'ясувати еволюцію грошово-весовых систем, що відбивається у вагових нормах монет, встановити групи монет, що переважали в звертанні в певний період часу, прослідити закономірності в зміні складу скарбів. Проблема датировки скарбів довгий час залишалася дискусійної. Особливо гостру полеміку, природно, викликала датировка скарбів монет, не несучих на собі дат. У цей час більшістю дослідників прийнята датування скарбу молодшою монетою з урахуванням того, що між роком її карбування і часом закриття скарбу завжди лежить відомий проміжок часу, рівний принаймні часу шляху монети від місця її виробництва до місця скарбу. Наступним етапом дослідження скарбу є вивчення його складу. Монетні скарби по своєму складу діляться на скарби короткого і тривалого накопичення. Для нумізматики особливо важливі скарби короткого накопичення, що є «моментальними знімками» з грошового обігу. Статистика монетних знахідок показує, що переважну більшість відомих і скарбів, що знову виявляються являють собою саме скарби короткого накопичення, що об'єктивно відображають склад монетного звертання в момент свого приховання.
Важливою частиною нумізматичного дослідження є картографування знахідок монетних скарбів і одиничних монет. Завдяки йому виявляються певні ареали тих або інших монет в різні історичні періоди. Топографічне зведення може бути різним по своєму характеру. Одні з них відображають монетне звертання на певних територіях, інші на певному хронологічному відрізку, треті  історію звертання різних по своїй приналежності монет, наприклад римських, куфических монет, золотоордынских дирхемов і т. д. Характер топографічного зведення змінюється в залежності від задач дослідження. Д Монетна топографія відображає особливості грошового обігу,, його інтенсивність, торгові шляхи і центри торгівлі. На її осно-;
вен встановлюються райони (провінції) зі своєрідним складом грошового обігу, відмінним від суміжних територій, і т. д
До найважливіших методів дослідження в нумізматиці відносяться: складання топографії знахідок скарбів і окремих монет з метою з'ясування торгових шляхів в старовині, встановлення приналежності окремих монетних типів, міри поширеності монет окремих держав, встановлення шляхом порівняння штемпелів технічних особливостей монет для уточнення їх хронології і місця карбування і
Нумізматика, як будь-яка наука, виробила свою термінологію: аверс  лицьова сторона монети (звичайно має зображення герба або портрета правителя держави, що карбував монету); реверс оборотна сторона монети; гурт оброблений край (ребро) монети (розрізнюється гурт гладкий, мальований і з написами; гурт утрудняє підробку монети); монетне поле  поверхня лицьової або оборотної сторони монети;
легенда напису на монеті; номінал позначена вартість монети; лігатура  домішка недорогоцінного металу в срібних, золотих і платинових монетах, виражена в процентному відношенні до загальної ваги монети; монетний прибуток різниця між номіналом монети і вартістю її виготовлення (включаючи вартість металу, з якого вона зроблена; монетний прибуток-належить державі, що випускає монету); монетна стопа  співвідношення між вагою металу в монеті і певною вагою того ж металу як товару (залежить від номіналу монети і вартості дорогоцінних металів як товару); псування монети зменшення кількості металу в монеті (або збільшення лігатури) при збереженні номіналу; монетний тип  сукупність зовнішніх даних монети.
Тут приведені лише деякі з нумізматичних термінів, найбільш загальні по значенню. З іншими поняттями, що відносяться до окремих розділів нумізматики, можна ознайомитися в процесі використання рекомендованої літератури.
ВИНИКНЕННЯ НУМІЗМАТИКИ, В НАУКОВУ ДИСЦИПЛІНУ ЇЇ ОФОРМЛЕННЯ
Термін «нумізматика» відбувається від латинського numizma «монета». Першим етапом розвитку допоміжної наукової дисципліни було любительське колекціонування монет. Збирачів залучали різноманітність типів монет, порівняно часті знахідки старовинних примірників, відносна легкість визначення