Що стосується перспектив розвитку галузі, те тут справи йдуть краще. На початку травня президент Російської Федерації підписав указ N 472 “Про основні напрямки енергетичної політики і структурній перебудові паливно-енергетичного комплексу РФ на період до 2010 року”. Як говорить Олексій Макаров, директор інституту энергетичес-ких досліджень РАНЕЙ, у своєму інтерв'ю кореспонденту газети “Buis-ness MN” (N 18, 24 травня 1995 року), “Основний натиск робиться на врахування інтересів регіонів.Хоча, говорить він, Росія ніколи не перетвориться в Саудівську Аравію, що створила в себе високий рівень життя за рахунок витягу паливно-енергетичних ресурсів з надр і їхнього експорту, ПЕК усе-таки здатний дати інвестиційний приплив. Це поки единствен-ный сектор, куди інтенсивніше йдуть інвестиції з-за кордону”. Програм-ма “Паливо й енергія - 2” (розроблена на 1996-2000 роки) повинна стати головною технічною задачею енергетичної політики - увеличе-ние частки природного газу в паливному балансі, підвищення глибини пе-реработки нафти і т.д. Попередні розрахунки ІНЕД РАНЕЙ показали, що величезні інвестиції в ПЕК, очікувані в перспективі, дадуть желае-мое пожвавлення в економіці.

Природний газ був і залишається важливим продуктом експорту в рос-сийской зовнішній торгівлі. У 1994 році з Росії в далеке зарубіжжя було експортовано 109.03 млрд. м3 (113.6 % до 1993 року). “Газпром” має намір у найближчі 5 років збільшити постачання природного газу на Бал-каны з 21 до 36 млрд. м3 у рік, у Туреччину - у 2 рази, почати - у Гре-цию і Македонію. На помітний ріст газоспоживання розраховують Бол-гария, Румунія і країни екс-югославії. Останнім часом йде реализа-ция проекту “Ямал-Європа”, що відкриває можливість експорту российс-кого газу в обхід українського експортного коридору. 15 вересня сос-тоялось відкриття переходу газопроводу через ріку Одер, що явля-ется ключовим у проекті. Цього року почалися попередні пера-говори щодо можливості участі французької компанії “ Газ де Франс” у реалізації проекту “Ямал-Європа”. Мова йде про закупівлю додатково 4 млрд. м3 природного газу в чи рік більш після 2000 року.Слід зазначити, що російський газ покриває третину потребнос-тей Франції. РАО “Газпром” поставив у 1994 році більш 12 млрд. м3 майже на $1 млрд. Відповідно до діючих контрактів (останній з них минає в 2012 році) компанія “ Газ де Франс” може відбирати 10.2 - 12.2 млрд. м3 природного газу в рік. Власний видобуток природного газу у Франції не дуже великий (близько 3 млрд. м3 у рік). Що каса-ется ближнього зарубіжжя, то в 1993 році з Росії в республіки быв-шего СРСР було експортовано 85 млрд. м3 природного газу, у тому числі в Білорусію - 16.2 млрд. м3, у Молдавію - 3.1 млрд. м3, у Ка-захстан - 1.2 млрд. м3, Естонію - 0.4 млрд. м3. На початку року прави-тельство Росії і Молдавії підписали указ про створення спільної ком-пании АТ “Газснабтранзит”, метою якої буде постачання російського газу в Молдавію.

Основна частка витрат по використанню природного газу в качест-ві палива приходиться на його транспортування від місць видобутку до місць споживання. Основним транспортом є трубопровідний. У 1987 році довжина газопроводів у СРСР склала 185 тис. км. Мережа магістральних газопроводів охопила Європейську частину (разом з Ура-брухт), а також Західний Сибір, Казахстан і Середню Азію. В даний момент продовжується будівництво великих магістралей. Великі цент-ры виробництва труб, що використовуються для будівництва газопроводів розташовані на Уралі (Челябінськ, Каменск-Уральский), у Поволжя (Волзький, Волгоград) і у великих містах Європейської частини Росії (Москва, Санкт-Петербург).

Основні центри переробки природного газу розташовані на Ура-лі (Оренбург, Шкапово, Альметьевск), у Західному Сибіру (Нижневар-товск, Сургут), у Поволжя (Саратов) на Північному Кавказу (Грозний) і в інших газоносних провінціях. Можна відзначити, що комбінати газо-переробки тяжіють до джерел сировини - родовищам і великим газопроводам.

Найважливішим є використання природного газу як паливо. Останнім часом йде тенденція до збільшення частки природного газу в паливному балансі країни.

Газ у паливному балансі (%)

1913 1940 1960 1970 1980 1984

- 2.2 8.2 19.5 27.5 3.6

На думку Юрія Шафраника, міністра палива й енергетики Росії,у найближчі 3-5 років співвідношення між енергоносіями в балансепримерно збережеться. Основна стратегія - нарощувати видобуток природного газу з підвищенням його частки в балансі. У Росії на теплових електростанціях, що використовують як паливо природний газ, виробляється більш 40 % електрики, а всього на ТЕС виробляється 67.1 % енергії. У 1994 році виробництво електроенергії знизилося в порівнянні з попереднім (977 млрд. квт.ч. проти 1008). Це зв'язано в першу чергу з несприятливою економічною ситуацією, кризою неплатежів у промисловості Росії і зниженням рівня видобутку газу в цілому по країні.

Світовий видобуток природного газу на початку 90-х років перевищив 2.1 трлн. м3. На експорт надходить близько 15 % загальносвітового видобутку. Основні експортери газу - Росія, Канада, Нідерланди. Останнім часом видобуток газу став рости в ряді країн, що розвиваються. Але газ сюди в основному вивозиться в зрідженому виді. Головні експортери сжи-женного газу - Алжир, Індонезія, Малайзия, ОАЭ. У світі, як і в Росії, спостерігається тенденція до збільшення частки газу в енергетичному балансі. Так ще в 1950