За останні 12 років темпи відтворення лісів в Україні сповільнилися. Так, з 1965 року лісистість України зросла всього на 1,4%, при чому за останні 5 років на 0,1%, досягнувши 14,3%, що значно нижче від оптимального рівня, хоча в країні є чимало невикористовуваних і низькопродуктивних земель. Це пояснюється тим, що лісовиробничий комплекс України був зорієнтований на поставки деревини з інших країн і в даний час її потреби в деревинній сировині задовольняється лише на ј. При цьому власні деревні відходи використовуються на 50-60%. Треба мати на увазі й те, що зі створенням у лісах України нових заповідників, уточненням категорій захисності лісів і площ радіоактивного забруднення деревинні ресурси країни зменшаться на 1,6 млн кбм.

Отже, розширення бази місцевих лісоресурсів набуває особливої актуальності насамперед у звязку з тим, що для підтримування існуючого рівня

8

виробництва Україна мусить щорічно закуповувати деревину та її продукти на суму до 4 млд доларів США. При цьому слід орієнтуватися на реалізації радикальних заходів, бо навіть якщо і будуть здійснені прогнозовані на період до 2005 року посадки та посіви лісу, то лісистість України зросте до 15,8% при оптимальному показнику 19%. Це означає, що передбачені щорічні площі нових насаджень лісів у розмірі близь 40 тис га є значно меншими від необхідних. Оптимальної лісистості можна досягти, виростивши додатково до наявного лісового фонду ліси на площі 2,8 млн га. Якщо вирішувати цю проблему за найблищі 10-15 років, то щорічно необхідно розширювати площі нових насаджень лісів на 250-280 тис га, або в 6-7 разів більше, ніж це передбачено зараз.

У 1975 році було розроблене лісогосподарське районування України (на основі лісорослинного і лісоекономічного районування). Найбільшою таксономією лісогосподарського районування визнано лісогосподарську область, яка характеризується спільністю природних умов, типів лісництва. Області в свою чергу діляться на лісогосподарські округи, округи – на лісогосподарські райони.

В Україні виділено 4 рівні, 2 гірські лісогосподарські області, 15 округів і 41 район. Є й інші схеми лісогосподарського районування. За П. С. Пастернаком та ін. на території республіки виділяється (1980 р.) 7 лісогосподарських областей, 12 округів і 5 підокругів. Це області Лісова (округи – Західно-Подільська і Східно-Подільська), Лісостепова Правобережна (Подільська, Черкаська), Лісостепова Лівобережна (Харківська), Північно-Степова (Середньодніпровська, Ізюмсько-Старобільська, Донбаська), Карпатська гірська (Закарпатська, Прикарпатська), Кримська гірська (Кримська гірська) і Південностепова (Південностепова). Вздовж річок і морських берегів з природоохоронним та рекреаційним значенням виділено підокруги.

Загальна площа лісів України – близько 10 млн гектарів, що становить близько 14% її території. Найбільшою є лісистість в Українських Карпатах (40,5%) і Кримських горах (32%). Лісистість природних зон рівнинної частини закономірно зменшується з півночі на південь від 26,1% (зона мішаних лісів) до 12,5% (Лісостеп) і 3,8% (Степ) (див. діаграму № 1)

Діаграма № 1

9

Найбільш заліснені Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська області (31-49%). Дуже низька лісистість у степових областях – Дніпропетровській, Херсонській, Миколаївській і Запорізькій (2,0–3,5%).

У лісах України росте 200 деревних та чагарникових порід, переважають молоді та середньовікові дерева.

Вони займають близько 90% лісопокритої площі (цінні хвойні породи становлять 48%, а твердолисті – 42%). Це такі породи, як сосна, ялина, бук, дуб. Крім того є насадження м’яколистих порід (10%): граба, липи, клена, берези, тополі, вільхи тощо (див. діаграму № 2). Соснові (борові) ліси займають великі площі на Поліссі, а також у долинах річок Лісостепу і Степу. Вони ростуть на дерново-підзолистих піщаних грунтах, бідних на гумос та поживні речовини. На кращих грунтах поширені дубово-соснові ліси.

Діаграма № 2

У лісах України трапляється два види ялини – звичайна, або європейська, і гірська. На окремі ділянки ялини європейської можна натрапити в західних областях і на Чернігівщині. Великі площі ялина займає в Українських Карпатах.

Ялина біла (смерека) поширена в Карпатах, окремих районах Передкарпаття, в карпатських лісах трапляється також модрина. Подекуди в Українських Карпатах і Кримських горах збереглися поодинокі дерева і невеликі насадження реліктового тису ягідного.

На території України поширений бук європейський і кримський. Бук європейський є однією з головних порід лісів Українських Карпат і західних районів Волині, Поділля і Придністров’я. На схід від лінії Володимир-Волинський – Кременець – Кам’нець-Подільський він зникає. Бук кримський поширений у Кримських горах на висотах від 500 до 1300м.

У лісах України росте дуб звичайний. Він поширений в усіх природних зонах рівнинної частини країни, в горах до висоти 900 метрів. Дуб скельний росте в Карпатах і кримських горах, а також на заході лісостепової зони. Граб входить

10

до складу дубових, дубово-букових і букових лісів, утворюючи в них другий ярус. На сході він доходить до лінії Гомель (Білорусь) – Ромни – Полтава – Кременчук. У Криму поширені граб кавказький та граб східний. У лісах трапляється в’яз та берест. Вони проникають далеко на південь у степові байрачні ліси і заплави річок. На узліссях байрачних лісів росте дрібнолистий берест – карагач. Типовою природою для України є липа серцелиста, а в Карпатах і в західних областях – липа широколиста, в придніпровських лісах – липа срібляста, в Кримських горах - липа кримська. Ясен звичайний трапляється у всіх лісових районах України. Росте клен кількох видів (явір гостролистий, польовий і татарський). Клен гостролистий поширений скрізь, явір - у Карпатах та західному лісостепу,