дію Київський хімічний комбінат, в складі якого було каніфольно-терпентинне виробництво, з 1937 року – камфорне виробництво і який став згодом найбільшим підприємством лісохімії в Україні.
Гідролізна промисловість є порівняно новою. На підприємствах цієї галузі методом гідролізу деревини (тирса) і нехарчової сировини (кукурудзяні качани
15
без зерна, солома, костриця, соняшникове лушпиння) виробляють етиловий і метиловий спирти, білкові дріжджі, кристалічний цукор (глюкоза та ін.).
Основними підприємствами галузі є гідролізно-дріжджові заводи в Верхньодніпровську (Дніпропетровська область) та Запоріжжі. Окремі цехи і виробництва є в Одесі, Сімферополі, Білгороді-Дністровському, на Закарпатті, Василькові (Київська область), Вознесенську (Миколаївська область), Кіровограді, Слов’янську, Вінниці.
У даний час основними центрами лісохімії є Київ, Коростень (Житомирської області), Славута (Хмельницької області), Великий Бичків, Свалява, Перечин (Закарпатської області), Вигода (Івано-Франківської області) та інші.
Перспективи розвитку лісопромислового комплексу пов’язані передусім із резервами деревної сировини, причому в першу чергу через вивільнення ділової деревини шляхом використання у тарному, целюлозно-паперовому та інших виробництвах найрізноманітніших замінників.
ІІІ.Охорона, роль та функції лісів України
На сьогоднішній день не втратила актуальності проблема захисту лісових ресурсів. При обмежених площах ліс відіграє винятково важливу роль: він очищує повітря, збільшує його вологість, акумулює опади і зберігає вологу, захищає круті схили від розмивання тощо.
Природозахисна роль лісу загальновідома. З метою збереження мисливських угідь та поголів’я диких тварин великі землевласники Київської Русі у ХІ-ХІІ ст. дбали про охорону лісів. Про охорону бобрів та птахів говориться в “Руській правді”. В Х-ХІІІ ст. у Володимир-Волинському князівстві різко обмежувалося полювання на мисливських звірів, особливо в районі нинішньої Біловезької Пущі. Лісоохороні заходи на території сучасної України почали реалізовуватися в ХV-ХVІ ст. ширше – у ХVІІІ ст. (в Західній Європі цей процес почався значно раніше – в ХІІ-ХV ст.). У період ліквідації кріпатства (1861 рік) понад 80% території Степової зони було цілиною. З ХІХ ст. стали реалізовуватися заходи щодо збереження цінних реліктових представників рослинного та тваринного світу, посилилася роль лісу в протиерозійних заходах – як противодної, так і проти вітрової ерозії. Поблизу Миргорода в 1809-1857 роках були створені перші полезахисні лісосмуги.
Та певної системності природоохоронна робота набрала тільки в останні десятиліття, коли почали реалізовувати ряд заходів спрямованих на поліпшення і відтворення лісових ресурсів. У степових і лісостепових районах України було посаджено на великих площах полезахисні лісосмуги.
Першочергового значення набуває багатопланова робота, спрямована на захист лісів від шкідників, хворіб та пожеж. Площа уражена хворобами та
16
шкідниками лісових масивів в Україні досить велика – близько 250 тис га. Найбільше страждають лісові масиви у Лісостеповій і Степовій зонах, а також у
ряді менш насичених лісами районах Полісся. Їх захист від шкідників та хвороб проводиться на площі понад 300 тис га в рік. Дл своєчасного вияву й гасіння пожеж на площі 4 млн га організовано авіаційну охорону лісів.
У країні активно ведуться лісовпорядні та лісовідновні роботи. Наприклад, у лісах державного значення лісовпорядження велися на площі понад 1264 тис га, лісовідновлення – на 37,5 тис га, у тому числі насадження й посів лісу – на 35,4 тис га. Крім того збільшена площа насаджень в ярах, на піщаних та інших непридатних землях.
Важливе природоохоронне значення в Україні, ландшафти якої зазнають активного впливу людини, має організація заповідних територій. Вони призначені для збереження типових для даної зони природних об’єктів, а також для збереження й відновлення цінних та унікальних природних комплексів чи їх важливих складових елементів.
До складу прироохоронних територій входять державні заповідники і державні заповідно-мисливські господарства, державні національні парки, державні заказники, державні дендрологічні парки, державні зоологічні парки, державні парки-пам’ятники садово-паркового мистецтва, державні заповідні урочища. Найвищий ступінь заповідності властивий державним заповідникам та державним національним паркам, в межах яких припиняється господарське використання усіх прироних ресурсів.
Найбільші природоохоронні території зосередженні в Херсонській, Рівненській, Київській, Чернігівській, Івано-Франківській, Львівській областях. Одночасно в ряді областей названий фонд досить обмежений: у Кіровоградській, Чернівецькій та Луганській областях він не перевищує 7 тис га.
Одними з найбільших є Карпатський державний національний природний парк, Синєвірський державний природний національний парк, Шацький державний природний національний парк, заповідник Асканія Нова.
Національним багатством України є її ліси. Нагадаємо, що загальна лісистість країни невелика – 14,3%. Однак ліси, як ландшафтні утворення виконують важливі захистні, природоохоронні, рекреаційні та естетичні виховні функції. До лісового фонду належать лісові площі, а також ті безлісі ділянки, що можуть бути залісеними. В Україні всі ліси є державною власністю. Найбільше їх в зоні мішаних лісів, Українських Карпатах, Кримських горах. Ліси України мають досить високу продуктивність, середньорічний запас деревини становить 153% кбм/га. Однак, Україна забезпечує свою потребу в деревині лише до 20-25%.
Зі схеми № 3 видно, що ліси України за географічними особливостями й народногосподарським значенням можна поділити на дві групи. До першої належать: водоохоронні, водорегулюючі та грунтузахисні (особливо у гірських районах Карпат і Криму), полезахисні, ліси особливого призначення і зелені зони міст, курортні, заповідні ліси та пам’ятки природи. До другої – ліси, що мають охоронно-промислове значення.
17
На мою думку, необхідно припинити нищівну вирубку лісів, адже в багатьох районах України вже порушився природний баланс із-за безсистемної рубки, а втішне покращення в екологічній ситуації, на жаль, не можна віднести на рахунок збільшення площ лісів (майже всі фабрики-велетні, які викидали в атмосферу велику кількість відходів, стоять).
Схема № 3
Роль і функції лісів України
18
ІV.ВИСНОВОК
Отже, таким чином, можна підсумувати, що лісопромисловий комплекс – комплекс галузей добувної і обробної промисловості;