Надвірнянський нафтопереробний завод
Надвірнянський нафтопереробний завод належить до найстаріших підприємств нафтопереробної промисловості України.
Завод засновано в кінці ХІХ ст. приватною особою, прізвище якої встановити не вдалося.
Завод призначений для перегонки нафти місцевих родовищ, які знаходились в с. Битьків, с. Пасічна, с. Космич. Постачалась нафта на завод в дерев’яних бочках, а також в цистернах із Борисполя Львівської області.
В 30-х роках завод переходив декілька раз в руки закордонних фірм, які купували і продавали його так як західні області України на тай час були розділені між різними державами.
В 1927 році завод переробляв 450 тонн нафти в рік, працюючи тільки літом. На ньому працювала кубова установка періодичної дії, яка складалася із семи кубів. На кубовій установці одержували бензин з КК – 2250С, освітлюючий газ з КК – 3500С і мазут.
В 1927-1928 роках завод перейшов на більш механізовану роботу.
В 1936 році господар заводу купив нафтопереробний завод в селі Печеніжин Коломийського району. Все обладнання було переведено в Надвірну, встановлено це два великих куба з дефлегматорами для одержання парафінованого масла, побудовано парафіновий цех, який виготовляв 40 тонн парафіну в місяць.
Технологічно схема одержання парафіну принципово не відрізнялася від існуючої.
В 1937-1938 роках завод переробляв 750 тонн нафти в місяць.
В 1939 році потужність заводу досягла 1000 тонн в місяць.
В вересні 1939 року завод перейшов в державне підприємство Радянського Союзу при возз’єднанні західних областей України з південними.
В 1940 році на заводі було побудовано ще один куб на 24 м3 і потужність його зросла до 1150 тонн в місяць.
Під час окупації Німеччиною західних областей України завод частково був виведений з ладу і не працював. Цінне обладнання парафінового цеху та кубові установки були вивезені в Німеччину. Після звільнення від німецьких загарбників завод було відновлено і в кінці 1944 року він уже переробляв 1150 тонн нафти в місяць.
В 1945 році був встановлений ще один куб і котел, привезений зі Станіславського нафтопереробного заводу, що дозволило збільшити виробництво до 1350 тонн нафти в місяць.
В 1949 році встановили ще один куб на 44 м3 з підігрівачем. В такому вигляді завод пропрацював до 1954 року.
В 1954-1955 роках завод був реконструйований. Кубові установки було знесено і встановлено атмосферно-трубчату установку потужністю 200 тонн нафти за добу.
В зв’язку з тим, що завод був нерентабельним, декілька разів виносилось рішення про закриття підприємства: в 1947-1953 роках, в 1955 році і в 1958 році.
Але дякуючи наполегливості партійних обласних організацій колективу підприємства закриття не було реалізовано. Коли було винесено рішення в 1955 році, що завод буде працювати тільки до 1958 року, потужність заводу становила 15 тисяч тонн в рік по переробці нафти.
За ініціативою колективу, підприємство за рахунок коштів Держбанку, потужність заводу до 1958 року було доведено до 224 тис. тонн нафти в рік і підприємство замість збитків в розмірі 130 тис. крб. в 1954 році дало в 1958 році прибуток в розмірі 1080 тис. крб. в зв’язку з чим питання про закриття заводу відпало.
В листопаді 1958 року Станіславським радянським партійним господарством було розглянуте питання про подальший розвиток підприємства і затверджено проектне завдання на розширення заводу на новий площадці.
Таке рішення було викликано тим, що завезене обладнання із-за своєї неліквідності на площадці діючого заводу не могло працювати без серйозних порушень правил техніки та пожежної безпеки.
23 лютого 1960 року радянське народне господарство затвердило проектне завдання на розширення Надвірнянського нафтопереробного заводу.
В 1961 році була експлуатована комбінована установка ЕЛОУ-АВТ потужністю 600 тис. тонн в рік.
В 1967 році була введена установка по виробництву електродного коксу продуктивністю 300 тис. тонн в рік, а в 1968 році цех по виробництву синтетичних жирних кислот потужністю 25 тис. тонн в рік в 1970 році установка по виробництву високоякісного бензину та рідкого газу потужністю 300 тис. тонн в рік.
Максимальна потужність заводу по переробці нафти складала 3,5 млн. тонн нафти в рік. На сьогоднішній день з врахуванням структурних змін потужність по первинній переробці нафти становить 2,5 млн. тонн за рік.
Вагомі кроки з перспективою розвитку здійснено з введенням в експлуатацію декількох років тому комплексу каталітичного реформування бензину в складі установки Л-35-11/300 НД на поліметалічному каталізаторі КР-108К при пониженому тиску. Дякуючи цьому, освоєно виробництво високоактивних неетильованих автомобільних бензинів А-92, А-95.
В 1997-1998 р. впроваджена автоматизована комп’ютерна система вимірювання рівня нафтопродуктів та управління операціями їх зберігання у товарно-сировинному парку підприємства.
Функціональне призначення заводу в єдиному народногосподарському комплексі України є переробка нафти. Нафта переробляється в цеху первинної переробки на двох установках:
ЕЛОУ-АВТ (електрообезсолююча атмосферно-вакуумна трубчатка);
УЛОУ-АТ (електрообезсолююча атмосферна трубчатка).
Цех СЖК призначений для одержання синтетичних жирних кислот, основне народногосподарське призначення котрих – заміни природних жирів для технічних цілей. Використовуються для виробництва миючих засобів, пластифікаторів, синтетичного каучуку і т. д. В даний час цех зупинений.
Джерело сировини – західноукраїнські та східноукраїнські родовища нафти. Особливі вимоги до нафти – вміст сірки до 0,6%. Російська експортна суміш нафти, яка перекачується по нафтопроводу “Дружба” і має вміст сірки до 1,8%.
На діючому технологічному комплексі забезпечується виробництво широкого асортименту високоякісної продукції. Зокрема,
Бензини автомобільні неетильовані А-80, А-92, А-95.
Відмінні антидетонаційні властивості, відсутність водорозчинних кислот і лугів, механічних домішок і води. Хімічна стабільність, вміст сірки та фракційний склад – на рівні світових зв’язків.
Дизельне паливо ІІ-02-40, ІІ-05-40.
Иетахове число, фракційний та хімічний