ВСТУП

Агропромисловий комплекс є одним з найбільш важливих секторів економіки України. Тут формується основна частина продовольчих ресурсів та майже три чверті роздрібного товарообороту. Від рівня розвитку, стабільності його функціонування, особливо сільського господарства, залежать стан економіки і продовольча безпека держави, розвиток внутрішнього і зовнішнього ринків, матеріальний рівень життя населення.

Сільське господарство як матеріальна основа існування і поступального розвитку людини і суспільства в цілому для України має винятково важливе значення ще і в силу її природно-кліматичних умов, географічного положення, менталітету народу та стратегічних інтересів відродження державності. Об’єктивною є закономірність що склалася віками: якщо країна хоче бути міцною і незалежною, вона особливо дбає про власне продовольче забезпечення.

На підтвердження пріоритетної ролі цього сектора економіки досить послатися на те, що всі країни після різного роду соціально-політичних змін починали своє відродження, як правило, із сільського господарства.

З великого ряду причин Україна не лише не зробила сільське господарство реально пріоритетним, а навпаки, замість виведення його інтересів і потреб у післярадянський період на чільне місце обрала протилежний шлях: без будь-яких на те підстав знехтувала ними і пустила галузь на самоплив, давши можливість іншим галузям і виробництвам відверто і безкарно експлуатувати її у найгіршому розумінні слова.

Лише останнім часом робляться певні кроки, щоб привернути увагу до виведення її з кризи. Прийнято ряд законодавчих актів, зокрема Закони України «Про оренду землі», «Про розвиток ринку зерна», «Про зупинення спаду сільськогосподарського виробництва», Указ Президента «Про заходи щодо державної підтримки сільськогосподарського виробництва», розробленo Національну програму розвитку агропромислового виробництва і відродження села на 1999-2010 роки. Але втрачено надто багато. За останні

До технічних культур відносяться цукроносні, олійні, волокнисті культури , а також каучуконосні та олійні культури.

Провідною технічною культурою є цукровий буряк. Цукробурякове виробництво-один з важливіших пріоритетів у розвитку агропромислового комплексу України. Вирощування цукрових буряків належить до стратегічних галузей сільськогосподарського виробництва, яка характеризується високою економічною ефективністю порівняно з іншими. При врожайності корнеплодів цукрових буряків у межах 400-420 ц/га одержують 48-50 ц цукру, а також близько 170 ц жички,190 ц жому, та понад 3,5 ц меляси. У переведенні на кормові одиниці - це становить понад 50 ц , або на 22 ц більше порівняно з вівсом при його врожайності 20 ц/га. За розрахунками Українського НДІ цукрових буряків та інституту цукрових буряків УААН , при виробництві 3 тонн цукру з гектара, від його реалізації, грошові надходження становлять 800 доларів США, пшениці -450 , кукурудзи на зерно - 440, ячменю - 400 доларів США. При запровадженні прогресивної технології вирощування і переробки цукрових буряків при одержанні 5 тонн цукру з гектара виручка у світових цінах становить понад 4,5 тис. доларів США. Крім того, цукрові буряки є добрим попередником для багатьох культур польової сівозміни.

Економічний аналіз вирощування цукрових буряків свідчить, що Україна за площею

посіву входить у першу десятку країн світу. Загальна посівна площа за останні десять років коливається в межах 1,6-1,2 ц/га , середня врожайність культури - 270-183 ц/га , а валовий збір конеплодів - 44-23 млн. тонн.

Цукровий буряк вирощують у 19 з 25 областей України . При достатньому інвестуванні бурякоцукрового виробництва , Україна має всі шанси стати найбільшим постачальником цукру на світових ринках .

Насіння олійних культур - унікальна сировина для отримання харчових та технічних олій, дешевих харчових та кормових видів білка з особливими біологічними та функціональними властивостями , високим вмістом біологічно активних речовин та широким набором макро-, мікро-, та ультрамікроелементів. Рослинні олії необхідні всім галузям народного господарства. Вони можуть бут надійним джерелом валютних надходжень. Серед українських олійних культур найбільше значення для цієї мати мають соняшник, соя та ріпак. За обсягами посівних площ, олійні культури поступаються лише зерновим. Серед них, особливо в останні роки, домінуюче місце займає соняшник, частка якого у структурі виробництва олійних культур становить понад 90%. Очевидна й важливість цієї культури - нині в Україні соняшник є основною культурою для виробництва рослинної олії та високобілкових кормів, а його експорт приносить значний валютний прибуток. Україна займає одне з провідних місць соняшникосіючих держав , виробляючи щорічно 10%

Крім переліченого, ріпак має ще одну не менш важливу перевагу. Нині на нього покладається багато надій для виготовлення екологічного пального для двигунів внутрішнього згоряння. Йдеться про новий перспективний напрям широкого використання ріпака як біосировини для поповнення енергоресурсів. Адже відомо, що Україна на 10-12% забезпечується нафтопродуктами власного виробництва, решту доводиться імпортувати. При виробництві ріпаку витрачається до 200 кг пального на 1 га, а з урожаю можна виробній до 1,5 т біодизеля. До того ж відходи (макуха) використовується як корм худобі. Зважаючи на високу екологічність, пальне з ріпаку можна використовувати для машин, які працюють у сільському господарстві, міському та водному транспорті тощо.

Соціально-економічні та природні передумови розвитку і розміщення галузі

За рівнем виробництва зернових культур Україна здавна займала одне з провідних місць у світі. Відомо, що па сучасній території нашої країни землеробством займалися вже 4-5 тис. років тому (за археологічними даними). Вивіз українського зерна в Європу почався з другої половини 17 ст. Але війни припинили вивіз хліба за кордон. Відновився він з кінця 18ст. після виходу Росії до Чорного та Азовського морів. Це сприяло освоєнню південно-українських степів, перетворенню їх в головний район вирощування