зернових культур. Напередодні Першої світової війни Україна забезпечувала близько 8% світового валового збору пшениці, 45% - жита, 5% - вівса, 3% - кукурудзи. В 1909 - 1913 роках експорт з України (без Галичини) становив: пшениці - 20% світового експорту, жита - 21%, ячменю -41%, вівса - 9%, кукурудзи - 10%. На Україну припадало близько 80% всього експорту зерна царської Росії (пшениці - 98%. жита - 75%. ячменю - 73%. вівса - 27%, кукурудзи - 84%) Така спеціалізація України на світовому ринку зумовлена насамперед сприятливими природними передумовами розвитку зерновиробництва. Зрозуміло, що найважливішим основним засобом і територіальною базою для виробництва зернових і технічних культур є земля. На даний час Україна має значний фонд земель, який перебуває в розпорядженні сільськогосподарських підприємств і господарств. Площа цих земель становить 48,6 млн. га при загальній території України 60.3 млн. га. В Україні зосереджені великі (41,7 млн. га) масиви сільськогосподарських угідь, які знаходяться у віданні сільськогосподарських підприємств і господарств. З них 33.8 млн. га займають орні землі, 4,7 га пасовища і 2,1 млн. га сіножаті. В цілому Україна характеризується високою розораністю (питома вага ріллі
становить понад половину її території), відносно низькою питомою вагою природних кормових угідь, певною просторовою відмінністю структури земельних угідь (див. табл.).
Найвищу питому вагу мають рільні угіддя в степовій частині України (68 - 80% усієї площі). У північних і західних регіонах України питома вага таких земель помітно знижується через те, що тут розташовані великі масиви лісів, які займають в окремих районах (Карпати, Полісся) ЗО - 50% усієї площі і більше.
У цілому сільськогосподарські угіддя, які характеризуються високою родючістю, створюють добрі перед) мови для виробництва зернових і технічних культур.
Територіальна організація галузі.
У структурі посівів зернові культури займають провідне місце (див. табл.). В Україні вирощують озимі та ярі культури. Сіють, як правило, більше озимих культур, бо вони дають вищі врожаї. Однак нерідко несприятливі погодні умови призводять до загибелі посівів озимих культур і доводиться пересівати їх ярими. Тому площі ярих культур дуже помітно коливаються у різні роки.
Чільне місце у структурі посівів озимих культур посідає озима пшениця. Урожайність цієї культури значно вища, ніж ярої ( урожайність озимої пшениці становить 25-38 ц/га, ярої - від 17 до 33 ц/га).
Основними районами вирощування озимої пшениці є області Степової і Лісостепової зон, де ця культура займає більше чверті всіх посівів і половину площ, зайнятих зерновими. У поліських та західних регіонах питома вага посівів озимої пшениці значно менша.
Друге місце за розмірами посівних площ належить озимому житу. Врожайність цієї культури, як і врожайність інших сільськогосподарських культур в Україні, в різні роки різна і становить 15-24 ц/га.
З інших озимих культур на відносно невеликих площах вирощують озимий ячмінь.
Провідне місце у структурі посівів належить ярому ячменю. Він вирощується повсюдно з найбільшою концентрацією у південних районах України. Площі ярого ячменю розширюються в ті роки, коли ним пересівають озимі. Врожайність озимого і ярого ячменю становить 20 - ЗО ц/га.
Другою за площею ярою зерновою культурою є кукурудза. Найбільш значна територіальна концентрація кукурудзи спостерігається в північній і центральній частинах Степу, на півдні Лісостепу. Високими врожаями кукурудзи на зерно відзначаються
Закарпатська, Чернівецька. Дніпропетровська, Кіровоградська, Черкаська. Полтавська, Запорізька, Миколаївська і Херсонська області. Цю культуру вирощують для пересіву після загибелі озимих. Середня врожайність - 25 - ЗО ц/га.
Овес - цінна фуражна і продовольча культура. Його вирощують в основному у північній та західній частинах України, а на півдні й у центрі країни часто використовують для пересіву озимих. Урожайність цієї культури - 16-27 ц/га.
Значні площі в Україні відводяться під гречку - до 342 тис. га. Однак за повоєнні роки площі посівів гречки скоротилися приблизно на 400 тис. га. Відносно невеликою є і врожайність цієї культури (10 - 12.5 ц/га).
Найбільш значні масиви займає гречка у Чернігівській, Житомирській, Київській, Сумській областях, тобто у північній поліській частині України, переважно у центральних і східних її регіонах, а також у Лісостепу.
У Степовій та Лісостеповій зонах вирощують просо. У повоєнні роки його посіви скоротилися у чотири рази. Просо відноситься до посухостійких культур і дає відносно високі і досить стабільні врожаї у посушливі роки (15 - 21 ц/га).
Приблизно 35 тис. га в Україні зайнято під рис. Ця культура вирощується на поливних землях, дає високі і стабільні врожаї до 50 ц/га.
Найважливішими технічними культурами, які займають найбільшу площу, є цукрові буряки та соняшник. Основними регіонами вирощування цукрових буряків є Вінницька, Хмельницька. Черкаська. Полтавська. Тернопільська та інші області, розташовані в Лісостепу, південній частині Полісся, на півночі Степу.
Основні площі соняшнику зосереджені в Степовій зоні. Закарпатті, на півдні Лісостепу.
У північній та західній частинах України вирощується льон-довгунець. Це - культура довгого дня і краще росте в більш північних районах. В умовах України його вирощують у поліських районах Чернігівської. Житомирської, Рівненської, Волинської та Сумської областей. Посівні площі льону-довгунця зосереджені також у Львівській, Івано-Франківській областях.
В Україні вирощують також коноплі, посіви яких значно скоротилися (з 98тис. га \ 1960 р. до 2 тис. га \ 1998 р.). Коноплі південні вирощують у Степовій зоні (Дніпропетровська і Миколаївська області), середньоруські - в Лісостеповій (Сумська, Чернігівська. Полтавська області), на півдні Полісся.
Вирощують також тютюн і махорку (ЗО тис. га). Основні площі тютюну зосереджені в західній (Тернопільська. Івано-Франківська і Хмельницька