в напрямах: з Півдня на Північ на лінії Чернівці — Хмельницький — Шепетівка для зв'язків України з Молдовою, Білоруссю та країнами Балтії, а також на лінії Черкаси — Суми для зв'язку з Росією. Потребують реконструкції готелі і мотелі, пункти автосервісу для вантажних і легкових автомобілів з-за кордону, автомобільні шляхи Львів,— Рівне — Житомир — Київ — Полтава — Харків — Луганськ і Чоп — Івано-Франківськ — Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кіровоград — Кривий Ріг — Дніпропетровськ — Запоріжжя — Донецьк. Цими шляхами щороку через Територію України транзитом перевозиться 70—80 тис. т різнома-нітних вантажів з країн Західної Європи в Росію, Казахстан, Та-джикистан, Туреччину та інші країни. За розрахунками для устат-кування цих двох автомагістралей необхідно реконструювати і збу-дувати 355 об'єктів.
Доцільно забезпечити участь зарубіжних фірм в реконструкції та будівництві автомагістралей. Це забезпечить відповідну якість і обумовлені терміни будівництва. Одна з магістралей, запланованих для будівництва, — це автострада Барселона (Іспанія) — Київ, що проходитиме через Підгайці — Теребовлю (Тернопільська обл.).
У сільській місцевості домінують автошляхи місцевого та внутрігосподарського підпорядкування. Майже 30% їх ще не мають твердого покриття і за несприятливих погодних умов стають слабопрохідими. Внаслідок цього націо-нально-господарський комплекс України, зокрема галузі АПК, зазнає великих матеріальних збитків.
Щоб забезпечити Україні автошляхами на рівні євро-пейських країн, необхідно побудувати і модернізувати майже 200 тис. км доріг, у тому числі 60% у сільській міс-цевості. Міждержавні зв'язки потребують будівництва автомагістралей світового рівна з бетонним або асфальтобе-тонним покриттям і багаторядним рухом. Досвід СІЛА, Ні-меччини, Японії свідчить, що саме під час економічних криз будівництво автошляхів набувало пріоритетного зна-чення, сприяло створенню нових робочих місць і високій ефективності капіталовкладень.
Значний потенціал вантажного парку України (70%) зосереджено в господарствах і автопідприємствах (АТП) агропрому та корпорації «Укравтотранс», решта — на під-приємствах різних відомств. Автомобільний транспорт потребує значного технічного оновлення, оптимізації структури парку за вантажопідйомністю, типами кузовів, наявністю спеціалізованих транспортних засобів, особли-во малої вантажопідйомності, розвитку мережі сервісного обслуговування, створення нових і модернізації діючих авторемонтних заводів.
Обсяги і структуру перевезення пасажирів і вантажів характеризують дані табл. 1 і рис. 1. Як бачимо, у відправленнях пасажирів переважає автомобільний транспорт. Помітно є частка залізничного – 14,1% і дуже незначною – морського, річкового і авіаційного. Міський електричний транспорт (трамвай, тролейбус, метрополітен) є специфічним видом, тому що здійснює перевезення виключно в середині населених пунктів.
Таблиця 1
Відправлення пасажирів і вантажів транспортом загального користування,
1995 р.
Вид транспорту | Відправлення пасажирів | Відправлення вантажів
млн. пас. | % | млн. пас. | %
Автомобільний | 3483 | 85,5 | 1816 | 74,1
Залізничний | 577 | 14,1 | 360 | 14,7
Трубопровідний | - | - | 241 | 9,8
Річковий | 4 | 0,1 | 13 | 0,5
Морський | 8 | 0,2 | 21 | 0,9
Авіаційний | 2 | 0,1 | - | -
Усього | 4074 | 100,0 | 2451 | 100,0
Серед перевезення вантажів найбільша частка відправлень припадає на автомобільний транспорт (74,1%), на другому місці – залізничний (14,7%), на третьому – трубопровідний (9,8%).
Рис. 1. Відправлення пасажирів і вантажів.
Незначною є частка річкового і морсь-кого і зовсім мізерною авіаційного. Отже, найважливішим видом транспорту за перевезенням пасажирів і вантажів є автомобільний. Його роль у майбутньому, з процесом ін-теграції України у європейські структури, буде зростати. Генетичне він є продовженням найдавнішого виду тран-спорту — гужового і зараз подекуди з ним взаємодіє.
Унаслідок переважно рівнинного характеру рельєфу Ук-раїни автомобільний транспорт розвивався більш-менш рівномірно по всій її території, правда, дещо щільніша ме-режа автошляхів на заході країни. Загальна довжина авто-мобільних доріг становить 172,3 тис. км, в тому числі з твер-дим покриттям— 163,3 тис. км, або 94,8%. Найважливішими автомобільними дорогами (автомагістралями) є: Київ—Жи-томир—Рівне—Львів, Київ—Полтава —Харків—Дебальцеве, Київ—Умань—Одеса, Київ—Глухів, Львів—Мукачеве, Хар-ків—Новомосковськ—Запоріжжя—Сімферополь. Великими вузлами автомобільних доріг є Київ, Львів, Харків, Хмель-ницький та ін.
Перевезення пасажирів здійснюється переважно у між-міському і приміському сполученнях. У перевезеннях ван-тажів важливого значення в останні роки набуває спеціалі-зований автомобільний транспорт (контейнерний, рефриже-раторний та ін.).
У перспективі автомобільний транспорт України дедалі тісніше інтегруватиметься у високорозвинену європейську автомобільну комунікаційну систему. Це передбачає будів-ництво в країні першокласних автострад, зокрема транс'єв-ропейської широтної "Київ—Мадрід".
Залізничний транспорт за обсягами відправлень паса-жирів і особливо вантажів знаходиться на другому місці, відповідно 14,1% і 14,7%. Він виконує важливі функції по перевезенню пасажирів і вантажів у внутрідержавному і особливо міждержавному сполученнях. Першими залізни-цями в Україні стали Перемишль—Львів (1861 р.), Оде-са—Балта (1865р.), Балта—Кременчук (1869 р), Бал-та—Жмеринка—Київ (1870р.), Курськ—Конотоп—Київ (1870р.), Курськ—Харків—Таганрог (1869 р.), Харків—Кре-менчук (1872 р.), Львів—Волочиськ—Жмеринка (1871 р.). З побудовою двох останніх залізнична мережа західноукраїн-ських і східноукраїнських земель була з'єднана із центральноукраїнською мережею. До кінця XIX ст. залізнична мережа України в основному сформувалась, її конфігура-ція, переважання меридіональних ліній, що спрямовані до центру поза межами держави, далеко не центральне поло-ження Києва або іншого українського міста у цій мережі свідчить про імперсько-колоніальну залежність України у той період. Щільність залізничних шляхів сполучення в Україні становить 38 км на 1 тис. км , у Франції, наприклад, 65 км на 1 тис. км (1983 р.). Мережа залізниць найщільніша на південному сході (Донбас), а також на заході кра-їни. Загальна довжина залізничних шляхів загального кори-стування— 22,7 тис. км, із них 8,3 тис. км, або 37%, елек-трифіковано, 8,0 тис. км, або 35%, є дво- і багатоколійними. Найважливішими залізничними магістралями України є: Київ—Фастів—Козятин—Здолбунів—Львів,