Козятин— Жме-ринка—Одеса, Київ—Конотоп—Шостка, Київ—Полтава— Харків—Дебальцеве, Фастів—Сміла—Дніпропетровськ, Кри-вий Ріг—Дніпропетровськ—Донецьк, Харків—Дніпропе-тровськ—Запоріжжя—Сімферополь—Севастополь, Львів—Му-качеве—Чоп та ін. Найбільшими залізничними вузлами з розвинутим станційним господарством є Київ, Львів, Хар-ків, Дніпропетровськ, Фастів, Дебальцеве, Жмеринка, Смі-ла та ін.
Найбільше перевезень пасажирів здійснюється у при-міському, набагато менше у місцевому і ще менше у пря-мому сполученнях.
Організаційно в залізничному транспорті України виді-ляються шість залізниць: Південно-Західна (центр — Ки-їв), Львівська, Південна (Харків), Донецька, Придніпров-ська (Дніпропетровськ), Одеська.
Основними вантажами є мінеральні будівельні матеріали, кам'яне вугілля та руди, зокрема залізні. Важливе місце займають також різноманітні метали і нафтові вантажі.
Ці вантажі становлять близько чверті усіх перевезень. Найбільш напруженими лініями вантажопотоків є Кривий Ріг— Дніпропетровськ—Дебальцеве, Кривий Ріг—Фастів—Львів, а також лінії до морських портів: Одеси, Бердянська, Маріу-поля та ін.
Найважливішою проблемою для України при її інтегра-ції у європейську єдину залізничну систему є звуження ширини української залізничної колії (1524 мм) до євро-пейського зразка (1435 мм), як у Польщі, Словаччині, Угорщині, Румунії та ін. Зараз на кордоні з цими держа-вами існують складні системи переведення локомотивів і рухомого складу поїздів з колії на колію, що значно зни-жує ефективність роботи залізничного транспорту, зокрема в часі. Необхідно також включитися в європейську програ-му будівництва швидкісних залізничних магістралей (швид-кість 200-300 км/год.).
Трубопровідний транспорт є найекономічнішим засобом транс-портування рідкого палива, пального і технологічного газу, різних хімічних продуктів. Це відносно новий вид транспорту. В Україні він виник у 20-ті роки в Прикарпатті, де вперше було побудовано газопровід Дашава — Стрий — Дрогобич (1924 р.).
В Україні діють нафтопроводи Долина (Івано-Франківська обл.) — Дрогобич (Львівська обл.), Битків — Надвірна (Івано-Фран-ківська обл.), Качанівка — Охтирка (Сумська обл.), Тнідинці — Прилуки (Чернігівська обл.) — Кременчук (Полтавська обл.) — Херсон, Кременчук — Черкаси, Самара — Лисичанськ — Кремен-чук — Херсон, який через Снігурівку підведено до Одеси. Через нього надходить в Україну сибірська нафта. Через територію захід-них областей (Волинської, Львівської, Закарпатської) В 1963 р. про-кладено європейський нафтопровід "Дружба". У 1975 р. став до ладу нафтопродуктопровід Кременчук — Лубни — Київ.
Нафтопровідним транспортом нині поставляється 93,6 % усієї нафти, яку споживає Україна. Нафтопровідний транспорт Украї-ни має 12 основних нафтопроводів 2,6 тис. км завдовжки. Діаметр труб — 720 мм. Система нафтопроводів забезпечувала доставку нафти в основному з Росії. Однак у зв'язку з різким зменшенням видобутку нафти в Росії виникла потреба в закупівлі на світово-му ринку.
Проробляється кілька варіантів транспортування нафти. Найоптимальніший — у порти Одеса та Південний танкерним флотом з країн Близького Сходу й південного Середземномор'я, перевалка її в Одесі й перекачування нафтопроводами на нафтопереробні за-води Херсона, Кременчука й Лисичанська. Частково нафта перероблятиметься на Одеському нафтопереробному заводі, що потре-бує його реконструкції. Ця схема забезпечує економічну незалеж-ність України завдяки можливості закупівлі нафти у кількох держав і транспортування її безпосереднім в Україну без транзиту через інші країни.
Мережа Нафтопроводів здатна забезпечити зворотне постачан-ня нафти з Одеси. Однак потрібне будівництво другої нитки нафтопроводу, посилення ряду нафтопроводі для пропускання великого обсягу нафти: Одеса -4- Снігурівка (від 19 до 45 млн т); Снігурів-ка — Кременчук (від 26 до 37 млн т), а також переобладнання насос-них станцій для реверсу нафти.
Одночасно виникає потреба в створенні державного запасу нафти близько 15 млн т. В Україні є геологічні формації, сприят-ливі для створення підземних сховищ такого обсягу (Дніпропет-ровське-Донецька западина, Український кристалічний щит).
У перспективі важливе значення для забезпечення Ук-раїни нафтою матимуть поставки з країн Близького і Серед-нього Сходу. Поставлятиметься вона танкерами до Одесько-го порту, де через нафтотермінал потраплятиме на Одеський нафтопереробний завод і через систему нафтопроводів — на Херсонський, Кременчуцький і Лисичанський нафтопере-робні заводи. Будівництво нафтопроводу з Одеси до нафто-проводу «Дружба» сприяло б поставкам нафти з цих регіо-нів і Азербайджану в країни Центральної та Західної Євро-пи з наданням Україною транспортних послуг.
Для ефективнішого функціонування галузі потрібно буде модернізувати нафтопроводи ВІД Одеси до Херсона і Кременчука, що дасть змогу збільшити обсяги транспорту-вання, забезпечити реверс нафти.
Газопровідний транспорт. Найбільші газопроводи Шебелинка — Харків, Шебелинка — Брянськ, Шебелинкі — Дніпропет-ровськ — Кривий Ріг -4- Одеса — Кишинів, Шебелинка — Диканька — західні райони України. З Прикарпаття йдуть газопроводи на Чехію, Словаччину і Польщу. Через крайню східну частину Украї-ни проходять траси газопроводів Північ ний Кавказ — Москва, пів-нічно-кавказький газ споживають також у Донбасі.
В Україні створено мережу продуктопроводів: сіміакопровід Тольятті — Горлівка — Одеса, етиленопровід о. Чепіль (Угорщина) — Калуш.
Газопровідний транспорт України раніше забезпечував достав-ку газу з Росії (79 %), Туркменистану (5 %) і 16 % за рахунок його видобутку в Україні. Тепер мережею газопостачання охоплено 45 % міських і 8 % сільських населених пунктів України,) чого явно недостатньо.
Загальноприйнятими в європейських країнах є обмеження імпорту енергоносіїв з однієї країни ЗО—40 % загальної потреби. В цих умовах слід розглянути поряд зі традиційними джерелами Достачання газу в Україну і альтернативні, зокрема закупівлю Іранського газу, постачати який можна кількома) шляхами). Перший — спорудити транзитний газопровід з Ірану) через Кавказ в Україну. Варіант дорогий, крім того, вів не дає гарантії надійності постачання у зв'язку із складною політичною ситуацією у Закавказзі. Другий — використання іранського газу, закупленого Україною споживачами Закавказзя з компенсацією поставками російського газу в Україну у відповідних обсягах замість поставок їх на Кавказ. При цьому значно скорочується транспортна робота, а нове будівництво обмежується спорудженням газопроводів в Україні й