Основним завданням діючої системи газопроводів, довжина яких становить 33 тис. км, залишається підтримувати їх у працездатно-му стані. Передбачається завершити спорудження газопроводів Тула — Шостка — Київ, Торжок — Долина, Мар'янівка — Хер-сон — Крим, Джанкой — Феодосія — Керч, Глібовського підзем-ного сховища газу — Сімферополь — Севастополь. Необхідно і надалі подавати газ для забезпечення потреб малих міст і сільських населених пунктів. Враховуючи, що металургійні заводи України забезпечували трубами весь колишній СРСР, їх потужностей має вистачити для забезпечення власної нафтової і газової промисло-вості.

Об'єкти транспортної мережі, що мають загальнонаціональне значення, слід інвестувати з державного бюджету, а також залу-чати іноземних інвесторів, кошти клієнтури, акціонерних това-риств.

Мережею газопостачання охоплено приблизно 50% міських поселень і лише 8% сільських, що дуже мало по-рівняно з європейськими країнами. У перспективі Україна повинна розширити кількість країн-постачальниць газу. Значна роль у цьому належатиме Ірану, який має величез-ні поклади газу і заінтересований у торгівлі з Україною. З метою вирішення цієї проблеми можливе будівництво га-зопроводів в Україну через Закавказзя і Північний Кав-каз. Є й інший варіант поставок газу з цих регіонів — мор-ським транспортом у зрідженому (скрапленому) вигляді.

Перехід національної економічної системи до ринку пе-редбачає реформи у транспортній інфраструктурі, струк-турні зміни у сферах виробництва і послуг загалом. Проб-леми розвитку транспортного комплексу пов'язані з реформуванням інших галузей, оскільки обсяги продукції промисловості, сільського Господарства, будівництва і тор-гівлі визначають завантаженість транспортної системи.

Актуальною проблемою) транспортного комплексу є по-ліпшення стану його виробничої бази. Потрібне оновлення рухомого складу на основі розвитку вітчизняного транспор-тного машинобудування. Для створення системи інтермодульних перевезень передбачається виробництво спеціалі-зованих технічних засобів — контейнерів, змінних кузовів, платформ для перевезення автопоїздів.

У перспективі має відбутися поступовий перехід на нові принципи організації та управління транспортним проце-сом на основі новітніх інформаційних технологій та сучас-ного маркетингу, запровадження автоматизованих центрів управління доставкою вантажів. Формування і розвиток національної транспортної системи України потребує ефек-тивного державного регулювання діяльності транспортних підприємств за такими напрямами:—

створення ринку транспортних послуг;—

забезпечення технологічної та екологічної безпеки транспорту;—

активізація міжнародної діяльності транспортних підприємств.

Процес реформування транспортного комплексу Укра-їни передбачає посилення ролі держави у використанні вантажної бази вітчизняного морського флоту країни як галузі транспортного комплексу з певним валютним ресур-сом. Важливим для активізації діяльності транспортних підприємств України є створення власної інформаційної бази щодо кон'юнктури світового фрахтового ринку.

Повітряний транспорт — наймолодший і найшвидкісніший, але поки що дорогий. Поряд з перевезенням вантажів, пошти і паса-жирів він використовується для санітарних перевезень, а також для аерофотозйомок, хімічної обробки посівів та боротьби з лісо-вими пожежами.

Найбільші авіапорти — Бориспіль (Київ), Харків, Донецьк, Дні-пропетровськ, Одеса, Вінниця, Львів, Луганськ, Запоріжжя, Сімфе-рополь, Чернівці, Херсон, Миколаїв, Івано-Франківськ. У післявоєнні роки збудовано нові аеровокзали у Харкові, Києві (Борисполі), Львові, Сімферополі, Дніпропетровську, Донецьку, Миколаєві, Одесі, Вінниці, Івано-Франківську, Полтаві, Чернігові, Кіровограді, Тер-нополі.

Повітряний транспорт України об'єднаний у "Авіалінії Украї-ни", до яких належить 27 авіазагонів, 105 аеродромів, а також під-приємства для ремонту авіатехніки.

Повітряний транспорт в основному перевозить пасажирів. Із здобуттям Україною незалежності зросла роль міжнародних пере-везень. Відкриваються повітряні лінії до США, Канади, Ізраїлю, Ні-меччини, Польщі, Австрії та інших країн. Обмежені обсяги палив-но-мастильних матеріалів, зменшення польотів на короткі відстані, сучасна тарифна політика, а також розвиток мережі наземних ви-дів транспорту зробили ряд місцевих аеропортів неперспективни-ми, що призвело до закриття їх. Найперспективнішими аеропорта-ми е Бориспіль, Жуляни, Луганськ, Донецьк, Дніпропетровськ, За-поріжжя, Львів, Одеса, Івано-Франківськ, Сімферополь, Харків, з місцевих аеропортів — Вінниця, Кіровоград, Полтава, Ужгород, Херсон та Керч. Технічно поновити повітряний флот передбача-ється за рахунок літаків Ту-204, Ту-154 М, В, ЯК-42, Іл-114. Для міжнародних перевезень у 1992 р. на умовах лізингу придбано два літаки "Боїнг-737", що мають високі параметри паливної ефектив-ності та комфорту. Особливі надії покладаються на створення віт-чизняного аеробуса АН-218, що за основними параметрами набли-жається до найкращих західних зразків авіатехніки.

Подальший розвиток усіх видів транспорту України передбачає збільшення загального обсягу перевезення вантажів, пропускної і провізної спроможності залізничних магістралей, будівництво та реконструкцію автомобільних шляхів, під'їзних шляхів з твердим покриттям до сільських населених пунктів, внутрішньогосподар-ських шляхів з твердим покриттям, спорудження нових та рекон-струкцію ряду старих залізничних вузлів, станцій, морських та річ-кових портів, аеропортів, вантажних і пасажирських автопарків, станцій технічного обслуговування, поповнення рухомого складу транспортної системи великовантажними та швидкохідними ком-фортабельними суднами, літаками та автомобілями, розвиток усіх видів транспорту.

Міський пасажирський транспорт. До цього виду транспорту Належать метрополітени, трамваї, тролейбуси, автобуси, таксі. Метрополітени споруджені в Києві (розпочалося будівництво у 1940 р., першу лінію "Вокзальна — Дніпро" здано в експлуатацію