Курсова з РПС

Торговельний потенціал Волинської області

Зміст

Вступ

Історичний нарис розвитку торгівлі

Передумови розвитку і розміщення торгівлі

Характеристика роздрібної і оптової ланок торгівлі області

Зовнішньоекономічна діяльність

Література

Вступ

Волинська область розташована на крайньому північному заході України. Утворена 4 грудня 1939 року. Площа – 20,14 тис. км2. Загальна протяжність меж області – 930 км. На півночі вона межує з Республікою Білорусь – протяжність кордону 205 км. На сході і південному сході область межує з Рівненською (410 км), а на півдні – з Львівською (125км) областями. На заході по річці Західний Буг проходить державний кордон з Республікою Польща (190 км).

Політико-географічне положення області є периферійним в Україні, але характеризується центральністю в Європі. Волинь розташована в центральній частині світового поясу найвищого політичного і соціально-економічного розвитку. ЇЇ центральне положення в європейській геополітичній системі є вигідним для налагодження економічних і культурних стосунків з країнами Європи. Позитивною стороною є сусідство з Польщею, і Білоруссю, з якими Україна підтримує дружні стосунки і область має протяжні зони контакту. Внаслідок цього Волинь має багато варіантів розвитку зовнішньо-політичних, культурних та зовнішньо-економічних відносин і контактів, можливість виходу в європейські країни.

Одна із головних рис ЕГП області – це її прикордонне положення в зоні контактної взаємодії і стику територіально-господарських структур України, Білорусі і Польщі, близькість до європейського ринку. Положення території області в цій інтеграційній зоні може і повинно сприяти активній участі краю в міжнародному і міжрайонному поділі та інтеграції праці, у транзитному транспортному обслуговуванні експортно-імпортних перевезень України.

Історичний нарис розвитку торгівлі

За часів Київської Русі та існування Володимиро-Волинського і Галицько-Волинського князівств територія знаходилась на перехресті європейських торгових шляхів, що сприяло розвитку господарства і суспільно-політичних відносин на Волині. В цю епоху виникає ряд міст ( Володимир-Волинський, Луцьк, Турійськ, Ратне, Олика, Камінь-Каширський, Перемиль та ін.), які відіграли значну роль у посиленні економічних, торговельних та культурних зв’язків з народами Західної і Східної Європи.

В центрі великих поселень були розташовані городища, які виконували не тільки оборонні чи адміністративні функції, а й відігравали значну роль у торгівлі. Про розвиток тогочасної торгівлі свідчать численні скарби монет, знайдених в різних районах Волині. Їх характер вказує на зв’язки волинян з Прибалтикою, Західною Європою, Північним Причорномор’ям. Через Південну Волинь в Х ст. проходив головний торговельний шлях, що з’єднував Русь-Україну із Західною Європою. Він вів з Києва на Краків, Прагу, Регенсбург. Хутра, мед та віск були найважливішими товарами Волині у її торгівлі з іншими країнами.

Прийняття християнства у 988 році призвело до значних змін у суспільному житті волинян, в тому числі й в соціально-економічній сфері. З’явилися нові міста, швидко розвивалися старі, будувалися храми, монастирі. Подальший розвиток старих і нових ремесел сприяв розширенню внутрішньої і зовнішньої торгівлі.

Величезних руйнувань зазнала Волинь 1241 року, коли монголо-татарська навала призвела до знищення більшості міст і сіл, в тому числі столичного Володимира. Загинуло багато мирних жителів. У своєму економічному розвитку Волинь була відкинута на багато років назад. На економіці краю негативно позначилось зміщення на південь Європи великого торговельного шляху Схід – Захід. Це було пов’язано з політичною нестабільністю Східної Європи у ХІІ-ХІІІ ст. Натомість, в цей час Волинь зав’язала нові торговельні зв’язки, зокрема з Литвою, Тевтонським орденом, Данцігом, а також зміцнила старі – з Польщею, Німеччиною, Угорщиною. У Володимирі існувала ціла колонія німецьких купців. Тоді ж там з’явилась перша митниця.

У ХV ст. економічне життя краю набуло знов значного розвитку. Починаючи з ХV ст., магнати й шляхта прагнули розширяти свої орні землі, щоб виробляти більше продуктів на продаж. Це було зумовлено значним розвитком внутрішньої торгівлі. В цей час отримують розвиток ремесла, різні промисли, торгівлі. На базі виявлених тут родовищ залізної руди провадилося виробництво заліза. Все це сприяло розвитку внутрішньої і зовнішньої торгівлі, збільшенню кількості торгів та ярмарків. Луцьк, Володимир-Волинський, Торчин, Устилуг та інші міста стають великими центрами торгівлі. На Захід з Волині вивозили хліб, ліс, худобу та інші товари. Протягом ХV-XVI ст. переважна більшість волинських міст отримало самоврядування за магдебурзьким правом, що відіграло певну позитивну роль у іх розвитку.

Центром торгівлі на цей час був Луцьк – один з центрів міжнародної торгівлі. В місті йшла жвава торгівля, відбувалися багатолюдні ярмарки. В 1552 році в Луцьку було 30 крамниць. Луцьк підтримував жваві торговельні зв’язки з містами Російської держави, країнами Західної і Східної Європи. Із Туреччини сюди надходили прянощі, оксамит, шовкові і парчові тканини, зброя, кінська збруя, коні, сіль, із Франції – шерстяні і шовкові тканини, вино, цукор, аптекарські товари; з Угорщини – вино, мідь, ножі; з Чехії – сукна; з Російської держави – хутра.

Через Луцьк у західні країни вивозилася значна кількість сільськогосподарських продуктів. Поряд із Володимиром - Волинським і Брестом Луцьк був одним із головних пунктів, через які за кордон вивозили мед і віск, а також хліб, худобу, шкіру, рибу, хутра тощо. Купці з Луцька торгували у багатьох країнах, зокрема бували у Москві.

В середині XVII ст. торгівля погіршилася, оскільки після визвольної війни 1648-1654рр. Волинь вийшла дуже розореною. Більшість населених пунктів було спалено, зруйновано. Кількість населення дуже зменшилась. Розвиток міст, ремесел і торгівлі сповільнився, економіці Волині перешкоджали часті війни що тривали до середини XVII ст.

У 1795 році за третім поділом Польщі майже вся Волинь відійшла