РЕФЕРАТ

на тему:

“Тенденції та перспективи світової золотовидобувної промисловості”

Сучасні політичні реалії, що виникли після розпаду Радянського Союзу, наприклад, зруйнування єдиної мінерально-сировинної бази, висунули перед пострадянськими країнами, зокрема перед Україною, проблему забезпечення мінеральними ресурсами. Ця проблема тісно пов’язана з національною безпекою та соціально-економічним прогресом нашого суспільства. Особливо гострим є питання щодо забезпечення України золотими резервами. Адже цей метал виступає світовим грошовим еквівалентом, що підтримує стабільність національних валют. Саме це упродовж тисячоліть визначає цінність золота, хоча завдяки унікальним фізико-хімічним властивостям (пластичність, ковкість, хімічна інертність тощо) його також широко застосовують у ювелірній справі та електроніці, космічній та авіаційній промисловості, техніці, медицині тощо. З іншого боку, те, що Україна увійшла у світове економічне співтовариство як його рівноправний член, також зумовлює необхідність тісної взаємодії зі світовим мінерально-речовинним комплексом.

Тому останні відомості щодо стану світової золотовидобувної промисловості матимуть не тільки інформаційне, а й практичне значення для вітчизняних фахівців у галузі геології, економіки, планування.

Світовий видобуток золота

Останні десятиліття XX ст. характеризуються значними подіями на світовому ринку золота. Різке підвищення його вартості у другій половині 80-х – першій половині 90-х років майже до 400 дол. США за унцію ($/oz) призвело до суттєвого зростання видобутку цього металу. Проте наступне катастрофічне падіння вартості до 250 $/oz у 1999 р. взагалі порушило питання про роль золота як світового грошового еквівалента.

Людина видобуває золото вже понад 10 тис. років. Стародавніми центрами його видобутку були Єгипет, Нубія, Іспанія, Кавказ, Індія, Алтай, Китай, Центральна та Південна Америка, пізніше Західна та Південна Африка, Північна Америка, Австралія. Загальна кількість видобутого золота оцінюється у 133 тис. т (табл. 1). Наявні його запаси у родовищах світу оцінюються у 100 тис. т, при цьому палеорозсипні родовища групи Вітватерсранд містять близько 32 тис. т, архейські зеленокам’яні асоціації – близько 18 тис. т, сучасні розсипні родовища – до 32 тис. т й інші (архейські та протерозойські мезотермальні родовища, різноманітні типи мезо-кайнозойських родовищ та інші) – до 20 тис. т [8].

Понад половину вказаних вище обсягів золота видобуто у XX ст. У перші три десятиліття у середньому добувалося по 500-600 т/рік, а в наступних – 750-850 т/рік. У 80-х роках – понад 1000 т/рік при щорічному збільшенні видобутку цього металу в середньому на 10-15%. У зв’язку з різким підвищенням вартості золота у першій половині 90-х років його видобуток становив понад 2000 т/рік (табл. 2).

Упродовж зазначеного періоду, до 1997-1998 рр., спостерігалося щорічне зростання рівня видобутку золота на 2-3%. У 1997 р. зростання світового видобутку золота становило 2,3%, або 55 т (табл. 2). Такі значні золотовидобувні країни, як США, Австралія, Китай, Перу, Папуа-Нова Гвінея, Гана підвищили рівень видобутку, тоді як ПАР, Канада та Чилі дещо знизили.

Найбільш вражаючим було зростання видобутку золота у США – більш ніж удесятеро за сімнадцять років: з 30,2 т у 1980 р. до 340 т у 1997 р., до того ж за останній рік цей показник становив 3%. Найбільшим видобувачем Сполучених Штатів у 1997 р. була компанія «Newmont» після об’єднання у липні того ж року із «Santa Fe». Їхні операції у Неваді та Каліфорнії становили близько 26% усього видобутку золота цієї країни [10].

Різке підвищення видобутку золота в Перу пов’язане з початком роботи нового рудника Янакоха на базі найбільшого золотого родовища в Латинській Америці. Там у 1994 р. було видобуто 220 000 oz (6,8 т), а лише за десять перших місяців 1997 р. – 26,6 т, що становить 43% усього видобутку золота в Перу. Планується, що у 2002 р. видобуток перевищить 100 т. У Чилі видобуток зменшився на кількох копальнях, що були зачинені внаслідок стихійних явищ (наприклад, Агуа де ла Фалда). У Бразилії зниження видобутку зумовлене зниженням ціни на золото і у зв’язку з цим скрутним становищем гаримпейрос. Водночас Аргентина увійшла до списку найбільших золотовидобувних країн наприкінці жовтня 1997 р. завдяки видобутку руди на мідно-золотому родовищі Баджо де ла Алюмбрера. Кілька невеликих копалень розпочали видобуток золота в Уругваї, Коста-Риці, Гондурасі та Нікарагуа.

Безпрецедентне падіння рівня видобутку золота сталося у Росії: з 269 т у 1984 р. до 134 т у 1997 р. і до 107 т у 1998 р., що пов’язане не тільки з економічними, а й з політичними подіями. Одночасно РФ розпродає значну частину свого золотого запасу (табл. 3), що посилило економічну кризу і сприяло падінню курсу російського рубля. На жаль, скорочення золотовалютних резервів Росії триває: тільки у січні 1999 р. воно становило 602 млн дол. США, що приблизно дорівнює 60 т.

Найбільші родовища золота світу, що розроблюються, сконцентровані переважно у кількох країнах: США, Канаді, ПАР, Австралії, Індонезії, Перу, Гані тощо (табл. 4).

Розглянемо організацію видобутку золота в ПАР, що є найбільшою золотовидобувною країною світу (табл. 5).

Отже, золото в ПАР (як і в усьому світі) видобувають великі транснаціональні компанії, об’єднані у фінансові групи, такі, як: AngloAmerican, Avmin, Consolidated African Mines, Gencor, GFSA, JCI Gold, Minorco, Randgold тощо. Вони можуть бути зареєстровані у будь-якій країні (переважно США, Канада, ПАР, Австралія), але мають свої фінансові інтереси в усьому світі, зокрема й у Росії (останнім часом).

Так, упродовж 1992-1996 рр. більше ніж удвічі (в ціновому вимірі) зріс видобуток золота американськими (США) фірмами: з