301 млн дол. до 629 млн дол. [13], хоча числовий вираз золота, що його видобули у метрополії, залишився практично незмінним (табл. 2), адже настільки зросла експансія американських золотовидобувних компаній у світі. І якщо у 1992 р. у метрополії було видобуто 56% їхньої продукції, то у 1999 р. – тільки 26% [18]. Водночас зростають внески фірм США у пошуково-розвідувальні програми в інших країнах, наприклад, у країни Південної Америки – з 39 млн дол. у 1992 р. до 58 млн дол. у 1993 р. [7]. Але не фірми США лідирують у цьому плані, а канадські (94 провідних фірм), якими у 1996 р. було видобуто продукції на 958 млн дол., зокрема у Латинській Америці – на 490 млн дол. До речі, за 1992-1996 рр. видобуток золота іноземними компаніями у цьому регіоні зріс у 6 разів. Протягом останніх років транснаціональні компанії США, Канади, Австралії, ПАР та інших розвинутих країн підвищили свою активність у Південній Америці, Африці, Південно-Східній Азії, Росії [3, 4, 5, 9, 13, 14, 17]. Ще більше зростання їхньої активності планується у майбутньому [22]. Дбаючи про свою екологію, розвинуті держави переносять екологічно небезпечну частину технологічного гірничовидобувного процесу на територію країн, що розвиваються, сплачуючи зазвичай 10-20% видобутої продукції урядові експлуатованих країн.
До найбільших золотовидобувних компаній з річним рівнем видобутку понад 1 млн унцій (1 oz = 31,1 грама) належать такі: зареєстровані у США Newmont, Homestake, Freeport; у Канаді – Barrick Gold, Kinross Gold, Placer Dome; в ЮАР – AngloGold, Driefontein, Gold Fields; в Австралії – Normandy Mining; у Великобританії – Rio Tinto; у Гані – Ashanti Goldfields [21].
Найзначнішим у світі виробником золота є транснаціональна компанія AngloGold Ltd, зареєстрована у ПАР. У 1998 р. вона видобула 6,6 млн унцій золота (табл. 6), чи понад 200 т, що майже вдвічі перебільшує щорічний видобуток РФ в останній час (табл. 2). Сформована у березні 1998 р. на базі Vaal Reef компанія передусім репрезентує інтереси фінансових груп Великобританії та США при розробці таких родовищ золота у ПАР, як ERCO, Вааль Ривер, Фри Стейт, Вест Вітс, Драйфонтен. За межами Південної Африки компанія частково володіє копальнями Задіола у Малі (38%), та Навахаб у Намібії (70%), має пошуково-розвідувальні проекти у Сенегалі, Малі, Танзанії. Вона входить до фінансової групи AngloAmerican Corp., разом з якою володіє такими родовищами, як Ествааль, Еландсранд, Фриголд, Саусвааль, Вестерн Діп, Джоель. Загальна ринкова вартість компанії дорівнює 27 млрд рендів ПАР.
Стисла характеристика цієї та інших провідних золотовидобувних компаній світу наведена у табл. 6-8 (за станом 1997-1998 рр.).
Слід ще раз наголосити на транснаціональних, надкордонних інтересах провідних компаній, що володіють родовищами та здійснюють пошуково-розвідувальні дослідження у багатьох країнах: Ashanti – у Гані, Зімбабве, Малі, Гвінеї; Newmont – у США, Узбекистані, Перу, Індонезії, Мексиці; Barrick Gold – у США, Канаді, Чилі, Перу; Kinross – у США, Канаді, Зімбабве, Росії, Чилі, Ботсвані тощо. Останнім часом значну активність у завоюванні нових об’єктів за межами національної території виявляють порівняно молоді австралійські фірми, досягаючи рівня видобутку партнерів з США та Канади. Так, Normandy, крім копалень в Австралії, частково володіє родовищем Іті в Кот-д’Івуарі (33%); Resolute має інтереси у Гані, Зімбабве, Танзанії; Goldfields – у Папуа-Новій Гвінеї, Тасманії.
Останнім часом міжнародні компанії проникають у золотовидобувну галузь колишніх радянських республік [22]. Так, разом з російськими компаніями розробкою Агінського родовища на Камчатці займається Kinross Gold (25%) та Gryberg Resourses (25%); Балей в Забайкаллі – Armada Gold Corp. (85%); Дукат в Магаданській області – Pan American Silver Corp. (70%), Джульєта – Arian Resources (75%), а Шкільного – Rux Resources Inc.; Багатовершинного у Хабаровському краї – Amur Interational Gold Mines Ltd.; Нежданінського в Якутії – Celtic (50%); Покровського в Амурській області – Homestake та Peter Hambro PLG; Верхній Менкеш в Якутії – Celtic Resources Holding PLC. У Вірменії на родовищах Меградзор та Зод працює First Dyasty Mines Ltd.; у Казахстані – Indochina Goldfields Ltd. та BKG Resources PLC (родовище Бакірчик), Goldbelt Resources Ltd. (Леніногорськ), Steppe Gold Resources Ltd. (Мізек); у Таджикистані (Зарафшан) – Nelson Gold Corp. та International Finance Corp.; в Узбекистані (Кайрагач) – Rux Resources Inc.; у Киргизстані (Кумтор) – Cameco.
Активність іноземних гірничорудних компаній зазвичай сприяє поліпшенню економічного становища та пом’якшенню соціально-політичної напруженості у країнах, що розвиваються. Підвищуються технологічний рівень, науковий потенціал суспільства, набувають високого фахового рівня національні інженерно-технічні кадри, тисячі людей мають порівняно високооплачувану роботу. Прикладами таких країн можуть бути Перу та Гана, Зімбабве та Папуа-Нова Гвінея.
Проте жодна компанія не розпочне роботи на новому об’єкті чи у новій країні, якщо не буде впевнена у їхній прибутковості.
Певні умови здійснення золотовидобувних робіт
Однією з найважливіших умов розширення ділової активності транснаціональних компаній у будь-якій країні є політична ситуація та сприятливі інвестиційні умови. Так, заміна уряду ПАР, напевне, була однією з причин зменшення видобутку золота у цій країні з 640 т у 1986 р. до 432 т у 1998 р. [12], хоча одночасно було розвідано кілька нових родовищ та ділянок, наприклад, на рудному полі Вітватерсранд [11].
Після багатьох років політичної нестабільності у Гані прихід до влади уряду Роллінгса, крім загального поліпшення соціально-економічної ситуації в країні, сприяв також припливу іноземних капіталів у гірничорудний сектор економіки. Тому різко підвищився видобуток