Завдяки політичним та економічним реформам у країнах Латинської Америки, капітали надходили до кількох країн, розширювався гірничорудний сектор їхньої економіки, що, у свою чергу, сприяло поліпшенню макроекономічної ситуації цих країн. Типовим прикладом може бути Перу, де прихід до влади у 1990 р. уряду Фуджиморі різко змінив економічну ситуацію в країні. Країна, піддана бунтам і нарковійнам, у 1990 р. мала 7600% інфляції. У 1997 р. інфляція становила лише 8%. Очевидно, що цьому сприяла інтенсифікація гірничорудного сектора, експорт продукції якого подвоївся: 1993 р. – 1431 млн дол., 1996 р. – 2655 млн дол. Важлива роль у цьому належить золотовидобувній промисловості, продукція якої різко зросла після введення в експлуатацію відкритого рудника Янакоха. Він характеризується порівняно невисоким вмістом металу в руді (1,34 г/т) та низькою собівартістю його видобутку (99 $/oz). Розробка родовища розпочалася у липні 1992 р., коли тут об’єдналися інтереси трьох компаній: Minera Yanacocha, Newmont Gold та Cia de Minas Buenaventura. Вони інвестували 240 млн дол. США у розвиток цього проекту і вже у перші шість місяців 1997 р. було видобуто 26,6 т золота, що дорівнювало 43% загальної перуанської золотої продукції. У 1998 р. у Перу було видобуто 72 т золота на 798 млн дол. [10].

Зміна політичної ситуації у країнах Східної Європи (Чехія, Словаччина, Румунія, Угорщина) також викликала підвищений інтерес інвесторів до традиційної гірничорудної галузі. Greenwich Resources (Великобританія) виграла тендер на розвідку ділянки Розміталь родовища Васьков-Петракова Гора з запасами 800 тис. oz (24,9 т) золота; Rhodes Mining (Австралія) має 89,7% акцій рудника Лахока в Угорщині з ресурсами 24,5 млн т з вмістом золота 1,4 г/т [7].

Китай до недавнього часу самостійно розробляв свої золоті родовища, але зараз і він зацікавлений у зовнішніх інвестиціях. Очікується, що у розробці родовищ Пайшанлу та Чангкенг братимуть участь компанії Barrick Power Gold Corp. of China, Power Corp. of Canada та China National Gold Corp.

Список таких прикладів можна продовжити. Слід враховувати головне: транснаціональні компанії залюбки втручаються в гірничовидобувні сектори національних економік країн, що розвиваються, якщо політична ситуація та інвестиційний клімат сприяють цьому. Це втручання зазвичай позитивно відбивається на економіці цих країн.

Другою важливою умовою активності золотовидобувних робіт є концентрація золота в рудах. Чим вище показник концентрації, тим доцільніша розробка родовища, хоча прямого співвідношення між ним та собівартістю металу, що видобувається, немає. Так, на підземній копальні Вааль Ривер в ПАР компанії Anglogold середній вміст золота в рудах дорівнює 8,1 г/т, а собівартість продукції – 190 $/oz; на відкритій копальні Фрі Стейт – 0,9 г/т та 300 $/oz тощо, а на копальні Задіола в Малі – 3,0 г/т та 109 $/oz. Один із найнижчих показників власне золотих родовищ зафіксовано, мабуть, на копальні Мідрас в Гані компанії Ashanti: 0,68 г/т (собівартість 255 $/oz). Звичайно, на комплексних родовищах, де золото є попутним компонентом, його концентрація може бути суттєво нижчою і дорівнювати 0,1-0,2 г/т (ERGO – 0,2 г/т, Раунд Маунтен – 0,12, Олімпік Дам – 0,3). Найвищі концентрації золота спостерігаються у рудах низки південноафриканських (Клуф – 12,9 г/т, Ліудорн – 10,6, Драйфонтен – 10,0), австралійських (Паджінго – 12,1-13,8 г/т, Гентлі – 16,7-23,9) та канадських (Хоїл Понд – 13,6 г/т, Макасса –11,7, Слиппінг Жіант – 10,8, Ескей Крік – 67,17-102,1, Девід Белл – 11,4-13,7) родовищ.

Останніми роками спостерігається тенденція до зниження середнього вмісту золота в рудах. Якщо 10-15 років тому цей показник коливався між 3-6 г/т, то зараз він дорівнює 1-3 г/т. Так, наприклад, з 1981 р. до 1991 р. середній вміст золота в рудах, що видобуваються у США, зменшився з 3,56 до 1,52 г/т [7]. Це пов’язано з початком дії відкритих копалень. Їхня кількість за той самий час зросла з 32 до 80, а видобуток золота – в 14,5 раза. Одночасно кількість підземних рудників зменшилася з 56 до 13, а середній вміст золота в рудах, що видобуваються, підвищився з 5,76 до 7,65 г/т.

Зниження концентрації металу означає необхідність переробки дедалі більшої кількості руди, що, у свою чергу, потребує нових технологічних засобів. Одним з них стала метода купчастого вилужування, де застосовуються цианіди. Вперше для золота її використано у Неваді у 1971 р. Нині ця метода дуже широко застосовується в усьому світі, особливо в тропічних країнах. Її впровадження дозволяє суттєво зменшити собівартість продукції, що є вирішальною умовою здійснення золотовидобувних робіт. Як було показано вище, собівартість золота коливається у широких межах, від 100 до 400 $/oz. Загалом, вона повільно змінюється, віддзеркалюючи (із затримкою на 1-2 роки) зміну вартості золота (табл. 9).

Собівартість золота становить у середньому 250 $/oz, хоча в різних країнах та на різних копальнях вона може мати суттєву різницю: від 99 $/oz на родовищі Янакоха в Перу до 300-400 $/oz на декількох рудниках Америки та Африки (Пінсон – 425