- фінансові: Європейський Центральний банк у вересні 1999 р. заявив, що у наступні п’ять років підконтрольні йому фінансові структури стримуватимуть щорічний продаж золота у межах 400 т, що становить приблизно 2000 т (менше, ніж щорічний світовий видобуток), а «велика сімка» розвинутих країн відмовилася від плану МВФ щодо продажу на світовий ринок десяти відсотків його золотого фонду на світовому ринку.

Це зовсім не означає, що світова криза щодо золота завершилася, але свідчить, що золото зберігає і зберігатиме свої традиційні функції найважливішого забезпечувача світової фінансової стабільності.

Становище з українським золотом

Нині мінерально-сировинна база золота в Україні відсутня, хоча є надійні передумови її створення. В Україні є два можливих джерела золотого зруденіння: неогенові родовища Закарпаття та докембрійські Українського кристалічного щита (УКЩ). Щодо перших, то вони належать до внутрішньої зони Східних Карпат та пов’язані з неогеновим вулканізмом структур активізації периферійної частини Паннонського масиву. Відомі родовища (Мужіївське, Берегівське та інші) мають комплексний характер та являють собою системи кварцових жил, рідко зони штокверків та тіла еруптивних брекчій із золото-поліметалічними рудами. Золото в Карпатах видобувалося ще у стародавні часи, особливо на території Румунії, частково (у XIX ст.) – на площі українського Закарпаття. Існує програма геолого-розвідувальних робіт у Закарпатті, де передбачені розвідка відомих родовищ та пошуки нових [1], будівництво золотовидобувного підприємства на базі золотих руд Мужіївського та інших родовищ.

Щодо родовища Сауляк, яке належить до іншого генетичного типу, то, за відомостями Прайм Тасс, українсько-російське підприємство «Тукурингра» розпочало підготовку до видобутку золота на родовищі Сауляк, де очікувалися запаси 11 т золота з вмістом 5,6 г/т. У 1997 р. підприємство витратило 7,5 млн грн., у 1998 р. планувалося видобути перші 400-450 кг золота, але ці плани не здійснилися. Лише у 1999 р. там видобуто незначну кількість золота.

І хоча наприкінці 1999 р. було відкрито золотовидобувний комплекс на базі Мужіївського родовища, де вже видобуто перше українське золото, загалом відомі карпатські родовища мають порівняно невеликі запаси і навряд чи зможуть стати надійною базою золото-сировинного комплексу України.

Найважливіші перспективи золоторудної мінералізації України, очевидно, пов’язані з докембрійськими родовищами УКЩ. Річ у тім, що геологічна будова та історія розвитку УКЩ аналогічні докембрійським кратонам Африки, Австралії та Америки, де з давніх часів відоме та інтенсивно розроблюється багате золоте зруденіння. Останнім часом золоторудні об’єкти було відкрито й на території УКЩ [2]: родовища Майське, Юр’ївське, Сергіївське, Балка Широка та Клинцівське. Вони являють собою системи кварц-карбонатних та кварц-сульфідних жил, лінз, горизонтів, рудних стовпів та штокверків, локалізованих у рудоконтролюючих зонах розломів північно-східної, субширотної та субмеридіональної орієнтованості серед архейських та ранньопротерозойських зеленокам’яних метавулканітів, залізистих кварцитів, інтрузій основного складу, гнейсів, мігматитів та гранітів. Запаси оцінюються як значні, вміст золота – від 1-3 до 5-7 г/т [1,2]. За своїми особливостями вони нагадують відомі родовища Африки, Канади, Австралії.

На підставі схожості геологічної будови та родовищ УКЩ з будовою та родовищами золотопродуктивних кристалічних щитів світу можна прогнозувати його високі перспективи щодо золотоносності, сумарні ресурси якої на УКЩ, на думку автора, значно перевищуватимуть 1-2 тис. т металу, а ймовірніше сягатимуть близько 10 тис. т.

На тлі позитивних показників золотоносності існує проблема собівартості продукції. Вона пов’язана з неспроможністю видобутку золота у відкритих кар’єрах через наявність зазвичай потужного (до 100-150 м) шару молодих пухких відкладів платформного чохла. Ця проблема може бути розв’язана у такий спосіб. Як відомо, відклади чохла нерідко самі являють собою корисну копалину: глини, каоліни, аргіліти тощо. Якщо внаслідок комплексного аналізу геологічної будови району золотого родовища буде обгрунтовано доцільність промислової розробки перекриваючих відкладів будь-якого типу нерудних корисних копалин, це значно зменшить собівартість видобутку основного компонента – золота.

* * *

Таким чином, Україна має значні перспективи створення власної золоторудної мінерально-сировинної бази, більше того, зобов’язана створити її для власної економічної безпеки. Одним із способів цього може бути залучення до національної економіки закордонних вкладень, а до розробки золотих родовищ – іноземних фірм на паритетних началах, що практикується у світі. Через різке зниження останніми роками вартості золота на світовому ринку золоторудна промисловість світу зараз перебуває у глибокий кризі. Але аналіз перспектив та тенденцій світової золотовидобувної промисловості дозволяє прогнозувати наступне підвищення вартості золота до рівня не нижче ніж за 300-350 $/oz. Це не тільки стабілізує світову економічну ситуацію щодо золота, а й потребуватиме розширення геологорозвідувальних досліджень, пошуків та експлуатації нових золоторудних об’єктів.

Список використаної літератури

1. Гурський Д. С., Веселовський Г. С. Українське золото сьогодні // Мінер. ресурси України. – 1996. – № 3. – С. 9-10.

2. Золотые месторождения Украинского щита (Украина) / В.Б. Коваль, Ю.М. Коптюх, М.А. Ярощук и др. // Геология рудных месторождений. – 1997. – № 3. – С. 229-246.

3. African Mining. – 1999. – January-February. – Vol. 4. – №. 1.

4. African Mining. – 1999. – March-April. – Vol. 4. – № 2.

5. African Mining Bulletin. – 1999. – 25 Jan.

6. Engineering and Mining Journal. – 1998. – March. – Vol. 199. – № 3. – P. 35-38.

7. Foster R.P. Gold in the year 2000: a global overview // Australian Jour. Of Earth Scien. – 1996. – № 43. – P. 1-14.

8. Gold Metallogeny and Exploration / Ed. by Foster R. P. – London: Chapman and Hall, 1993. – 432 p.

9. Mining activity survey //