внутріш-ньої та зовнішньої економічної політики. У країнах-учасницях функціонує, як правило, єдина грошова одиниця. Прикладом таких союзів є Бенілюкс (з 1960 р.) США, до 1991 р.— колишній СРСР. На стадії практичної ре-алізації плани по створенню економічного і валютного союзу Європейського співтовариства.
На основі економічних створюються політичні союзи, в яких поряд з економічною забезпечується і політична інтеграція.
Економічна природа інтеграційних угруповань та взаємовідносин між країнами, що їх утворюють, зумов-люють логіку і спадкоємність у становленні та розвитку форм міжнародної економічної інтеграції.
Для створення економічного інтеграційного угрупо-вання двох або кількох країн необхідні певні політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні умови.
Ефективність міжнародної економічної інтеграції до-сягається за рахунок:
усунення дискримінації та бар'єрів між країнами — учасницями інтеграційних угруповань у русі товарів, по-слуг, капіталу, робочої сили і підприємництва;
стандартизації та уніфікації у виробничо-комерційній сфері;
динамічного ефекту внаслідок розширення ринку і економії на масштабах виробництва,
забезпечення достатнього рівня конкуренції.
Для зрілих інтеграційних угруповань (спільний ри-нок, економічний та політичний союзи) характерні:
синхронізація процесів відтворення у межах груп країн;
створення господарського комплексу з тісними взає-мозв'язками національних економік і пріоритетом влас-ного поділу праці;
особливі механізми регулювання переважно через наднаціональні органи;
узгоджена політика як у взаємних економічних від-носинах, так і у відносинах з іншими країнами та їх групами.
У цілому послідовний розвиток форм міжнародної економічної інтеграції забезпечує більш повне і раціо-нальне використання економічного потенціалу країн та підвищення темпів їх розвитку. Водночас вирішуються важливі питання соціальної політики як внаслідок об'-єктивно зумовленого зниження цін на основні товари і послуги та створення нових робочих місць, так і через концентрацію зусиль країн-учасниць на пріоритетних програмах соціально-економічного розвитку. Слід також зазначити, що в зрілих інтеграційних угрупованнях ви-робляються і реалізуються потужні та дійові механізми й інструменти забезпечення групової економічної без-пеки.
Тим часом, незважаючи на очевидні економічні пере-ваги, процеси міжнародної економічної інтеграції пере-бігають у складному переплетінні політичних і соціально-економічних проблем. Основними чинниками, що зумовлюють виникнення та існування таких проблем, є:
націоналізм; традиційні конфлікти між окремими країнами та групами країн; ідеологічні розходження,
полІтико-правові, економічні й соціально-культурні відмінності країн-учасниць; збільшення витрат при реа-лізації регулюючих функцій на наднаціональному рівні; суперечності розширення складу інтеграційних угрупо-вань та ін.
Сучасним процесам міжнародної економічної інтеграції притаманні певні особливості, а саме:
динамізм процесів міжнародної економічної інтегра-ції в цілому;
нерівномірність розвитку і реалізації форм міжна-родної економічної інтеграції;
розвиток поряд з інтеграційними дезінтеграційних процесів;
переважний розвиток регіональних міжнародних еко-номічних угруповань (економічний регіоналізм);
формування реальних умов світової економічної інте-грації.
Великий досвід і потенціал регіональної міжнародної економічної інтеграції має Європа, що зумовлено як по-літичними і соціально-економічними особливостями роз-витку європейських країн у період після другої світової війни, так і сучасними тенденціями розвитку світової економіки, коли остаточно формуються три світових еко-номічних центри (Європа, Північна Америка з доміную-чою роллю США та Азія з пріоритетом Японії).