обсязі торгівлі країн, що розвиваються, приватні послуги є найбільшими у відсотковому плані. Ці країни імпорту-ють високопрофесійні послуги (консультативні та управлінські), а експортують — некваліфіковану працю. Імпорт «приватних послуг» на 25 % перевищує експорт цих послуг країнами, що розвива-ються. Єдиний розділ, за яким ця група країн має позитивне сальдо, —туризм.
Велику вагу у структурі ринку послуг мають туристичні й транспортні послуги, на які припадає приблизно 25 % світової торгівлі послугами. Японії належить найбільший у світі торго-вельний флот, далі йдуть такі країни, як Велика Британія, Ліберія, Німеччина та Норвегія. Щодо Норвегії, то судноплавство ста-новить 50 % експорту послуг цієї країни. Безперечними лідерами у сфері сухопутного транспортування, перевезень і туризму є США, Велика Британія та Франція. За рахунок туризму форму-ються 50 % прибутків від експортних операцій Канади, Італії та Швейцарії.
Країни Центральної та Східної Європи і СНД мають великий потенціал для розбудови потужного сектора послуг, передусім у галузях сухопутного транспорту, судноплавства, рекреаційних по-слуг, туристичного та готельного бізнесу. Але через брак коштів на переобладнання матеріально-технічної бази та створення нових основних фондів у цих сферах, не кажучи вже про тиск та обме-ження щодо послуг, пропонованих згаданими країнами, експорт-на виручка від сектора послуг зовсім незначна, якщо зважити на потенціал цих країн.
Міжнародне регулювання торгівлі послугами відбувається на рівні двосторонніх угод (наприклад, про транспортне сполучення, перевезення та комунікації), багатосторонніх угод у межах об'єд-нань країн (ЄС) або на рівні міжнародних організацій, передусім ГАТТ/СОТ.
Література:
Ляшенко Г.П. Лазерник Л.Л. „Кон’юнктурні дослідження на світових ринках” Ірпінь – 2003 рік.
Т.М. Циганкова; Л.П. Петрашко; Т.В. Кальченко “Міжнародна торгівля” Київ – 2001 рік.
