Ш

Зовнішній фінансово-економічний аналіз орієнтований на публічну, зовнішню офіційну бухгалтерську та статис-тичну звітність. Його основними інформаційними джере-лами виступають насамперед бухгалтерський баланс підприємства (річний, квартальні), звіти про фінансові ре-зультати (річний, квартальні), звіт про фінансово-майно-вий стан підприємства, документи податкової звітності. Це відкрита звітна інформація, звідси максимальна відкритість результатів аналізу. Для проведення аналізу на основі публічної звітності існує багато типових методик, оскіль-ки вихідна інформація уніфікована відповідними стандар-тами бухгалтерського, податкового і статистичного обліку та звітності. Природно, число аналітичних задач, їх складність обмежені даними цієї досить небагатої інфор-маційної бази.

Внутрішній (управлінський) фінансово-економічний аналіз — глибший і більш комплексний, оскільки він грун-тується не тільки на даних публічної звітності, а й на ви-користанні усіх доступних джерел облікової та позаоблі-кової інформації, включаючи первісні документи, а також матеріали нерегламентованого, так званого управлінсько-го, обліку. Такий аналіз призначений головним чином для використання керівництвом підприємства при прийнятті рішень з управління його фінансовими ресурсами. З ме-тою збереження комерційної таємниці результати внутрі-шнього аналізу захищаються від проникнення у розпоряд-ження сторонніх, зовнішніх споживачів інформації.

Як аналітичні задачі у внутрішньому (управлінському) аналізі фігурують складніші об'єкти аналізу (наприклад, глибоке обгрунтування бізнес-планів, вивчення впливу структури витрат на виробництво на рентабельність під-приємства, вплив на рентабельність оборотності оборотних коштів та амортизаційної політики, оптимальність з точ-ки зору максимізації прибутку інвестиційних портфелів, вплив роботи окремих структурних підрозділів підприєм-ства на загальні результати діяльності підприємства та їм подібні. Вимоги до кваліфікації економістів-аналітиків, які займаються таким аналізом, звичайно вищі, бо тут праю-тично немає набору стандартних рекомендацій з техніки аналітичної роботи, а міра придатності результатів аналізу для використання керівництвом підприємства залежить насамперед від того, наскільки розвинене аналітичне мис-лення економістів, наскільки вони володіють загальними методами і прийомами аналізу.

Як зовнішній, так і внутрішній фінансово-економічний аналіз диференціюються за призначенням результатів на поточний (ретроспективний) аналіз, оперативний аналіз і перспективний аналіз.

Поточний фінансово-економічний аналіз здійснюєть-ся після закінчення звітного періоду (місяць, квартал, рік); як основні завдання поточного (або ретроспективного, бо вивчається діяльність підприємства за час, що минув) ана-лізу виступають: об'єктивна оцінка результатів фінансо-во-господарської діяльності, виявлення невикористаних резервів, недоліків у роботі, їх винуватців, накреслення шляхів мобілізації виявлених резервів. Такий аналіз є одним із засобів стратегічного управління діяльністю підприємства. Для методики поточного аналізу найхарак-тернішим прийомом є порівняння досягнутих результатів з плановими параметрами і виявлення факторів, що спри-чинили відхилення від них. Необхідно підкреслити, що саме поточний аналіз в аналітичній практиці є провідним, найповнішим і що він, з одного боку, використовує, вбирає в себе матеріали оперативного аналізу, а з другого боку, виступає базою перспективного аналізу.

Оперативний аналіз здійснюється повсякденно, він на-ближений за часом до моменту здійснення певних еконо-мічних процесів, що відбуваються в ході фінансово-госпо-дарської діяльності підприємства, виступає знаряддям опе-ративного управління нею. Особливістю проведення опе-ративного аналізу є використання не звітної, а оператив-ної інформації — первісних бухгалтерських та інших до-кументів, матеріалів контролю, спостереження, рапортів, нарядів тощо. З цією особливістю пов'язана відносна на-ближеність результатів аналізу, що, втім, не знижує їх цінності як бази для прийняття оперативних рішень з метою підвищення якості роботи підприємства.

Перспективний аналіз базується на вивченні різнома-нітних явищ у сфері фінансово-економічної діяльності з метою прогнозування на майбутнє. Використовується як база для прогнозування обсягів реалізації продукції, ви-трат на її виробництво, рентабельності, вибору варіантів інвестування фінансових ресурсів. Особливість перспектив-ного фінансово-економічного аналізу — використання да-них про роботу підприємства за минулий (досить трива-лий) час, але під кутом зору майбутньої діяльності цього підприємства.

2.Сутність і необхідність фінансів.

Фінанси є однією з найважливіших економічних категорій, що відбиває економічні відношення в процесі створення і використання засобів. Їхнє виникнення відбулося в умовах переходу від натурального господарства до регулярного товарно-грошового обміну і було тісно пов'язано з розвитком держави і його потреб у ресурсах.

Одним із головних ознак фінансів є його грошова форма вираження і відбиток фінансових відношень реальним прямуванням засобів.

Реальне прямування засобів відбувається на другій і третій стадіях відтвореного процесу - у розподілі й обміні.

На другій стадії прямування вартості в грошовій формі відбувається від с прямування товарів і характеризується переходом із рук одних власників у руки інших або цільовим відокремленням (у рамках одного власника) кожної частини вартості. На третій стадії розподілена вартість (у грошовій формі) обмінюється на товарну форму.

Таким чином, на другій стадії відтворення має місце одностороннє прямування грошової форми вартості, а на третьої - двостороннє прямування вартостей, одна з який знаходиться в грошовій формі, а інша - у товарної.

Тому що на третій стадії відтвореного процесу відбуваються постійно що чиняться обмінні операції, що не потребують суспільного інструмента.

Областю виникнення і функціонування фінансів є друга стадія відтвореного процесу, на якій відбувається розподіл вартості суспільного продукту по цільовому призначенню і суб'єктах господарювання, кожний повинен одержати свою частину в зробленому продукті. Тому, важливою ознакою фінансів як економічної категорії є розподільний характер фінансових відношень.

Фінанси істотно відрізняються від інших економічних категорій, що функціонують на стадії вартісного розподілу: кредиту, заробітної плати і ціни.

Початковою сферою виникнення фінансових відношень є процеси первинного розподілу вартості суспільного продукту, коли ця вартість розпадається на елементи і відбувається утворення різноманітних форм грошових прибутків і накопичень. Подальший перерозподіл вартості між суб'єктами господарювання