Основи організації фінансів підприємств

Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення ролі фінан-сів підприємств у системі господарювання. Конкурентоспромож-ність та платоспроможність підприємств визначаються раціональ-ною організацією фінансів. Організація фінансової діяльності під-приємства має бути побудована так, щоб це сприяло підвищенню ефективності виробництва.

Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автомати-чно, а з допомогою цілеспрямованої їх організації. Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формуван-ня та використання ресурсів, контроль за їх кругооборотом для до-сягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.

В основу організації фінансів підприємств покладено комерцій-ний розрахунок. За ринкової економіки господарський механізм са-морозвитку базується на таких основних принципах: саморегулю-вання, самоокупність та самофінансування. Цим принципам відпо-відає комерційний розрахунок, тобто метод ведення господарюван-ня, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання макси-мального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов для підприємств визначається основним орієнтиром — прибутком.

Комерційний розрахунок справляє значний вплив на організа-цію фінансів підприємств. Він передбачає, що фінансові відносини підприємств регламентуються державою в основному економічними методами — з допомогою важелів відповідної податкової', амортизаційної, валютної, протекціоністської політики. Збитки (в тім числі втрачена вигода), що їх зазнало підприємство внаслідок виконання вказівок державних органів та посадових осіб, які супе-речать чинному законодавству, повинні бути відшкодовані відпо-відними органами.

Суб'єкт господарювання має справжню фінансову незалежність, тобто право самостійно вирішувати, що і як виробити, кому реалізу-вати продукцію, як розподілити виручку від реалізації продукції, як розпорядитися прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати. Повна самостійність підприємств не означає, од-нак, відсутності будь-яких правил їхньої поведінки. Ці правила роз-роблено та законодавче закріплено у відповідних нормативних ак-тах. Ясна річ, що підприємства можуть приймати рішення самостій-но тільки в рамках чинних законів.

Суб'єкти фінансових відносин несуть реальну економічну відпові-дальність за результати діяльності та своєчасне виконання своїх зо-бов'язань перед постачальниками, споживачами, державою, банками. За своїми зобов'язаннями підприємство відповідає власним майном і доходами. За невиконання зобов'язань підприємством до нього засто-совується система фінансових санкцій. Справді самостійне підприєм-ство покриває свої втрати та збитки за рахунок фінансових резервів, системи страхування та за рахунок власного прибутку. Воно зо-бов'язане компенсувати збитки, завдані нераціональним використан-ням землі та інших природних'ресурс і в, забрудненням навколишньо-го середовища, порушенням безпеки виробництва.

Джерелом формування фінансових ресурсів підприємств є ре-ально зароблені доходи від реалізації продукції та від фінансових інвестицій. Економічна відповідальність підприємства настільки велика, шо його можуть оголосити банкрутом у разі завеликих збит-ків та неспроможності виконати зобов'язання перед кредиторами.

У підприємств формуються партнерські взаємовідносини з банка-ми та страховими компаніями. Підприємства й банки є рівноправними партнерами, які організовують фінансові взаємовідносини з метою одержання прибутку. Банки не надають підприємствам безкоштовних та безстрокових кредитів. Підприємства, у свою чергу, за зберігання грошових коштів на банківських рахунках одержують певні відсотки, Страхові компанії страхують численні ризики, пов'язані з підприєм-ницькою діяльністю суб'єктів господарювання, створюючи певні га-рантії стабільності виробничої діяльності.

У підприємств формуються взаємовідносини з бюджетом та державними цільовими фондами, створеними для підтримання комерційних засад в організації підприємництва. Держава вста-новлює податкові платежі, обов'язкові збори та внески на такому рівні, щоб не підірвати заінтересованості підприємств у розвитку виробництва та підвищенні його ефективності. Бюджетні асиг-нування виділяються підприємствам у вигляді цільових субсидій та субвенцій, що виключає можливість паразитування за рахунок державних коштів.

Перехідний до ринкової економіки період характеризується багатоукладністю господарювання. Тут репрезентовано всі форми власності: державну, комунальну, колективну, приватну. Це зумо-вило появу різних організаційно-правових форм господарювання.

Ринкова економіка зовсім не виключає присутності поряд з ін-шими і державної власності. До державного сектора належать ті установи та організації, які повністю або частково фінансуються з державного бюджету. Створюються також підприємства зі зміша-ною формою власності, що в них держава є основним держателем корпоративних прав, — електроенергетика, вугільна промисловість, машинобудування та ряд інших. Державна власність, проте, не змен-шує ні самостійності, ні матеріальної відповідальності суб'єктів го-сподарювання.

На організацію фінансів впливають організаційно-правові форми господарювання, сфера та характер діяльності підприємств. Це про-являється в процесі формування капіталу (статутного фонду), роз-поділу прибутку, утворення грошових фондів, внутрішньовідомчого розподілу засобів, у взаємовідносинах з бюджетом тощо.

У ринковій економіці основною формою господарювання є акціо-нерне товариство. Розрізняють акціонерні товариства закритого та відкритого типів. Акціонерне товариство закритого типу засновує об-межена кількість акціонерів. При цьому будь-який член товариства не може продати свого паю без згоди інших акціонерів, які мають пере-важне право на придбання цього паю. Акціонерне товариство відкри-того типу орієнтовано на більшу кількість акціонерів через встанов-лення відкритої передплати на акції. При цьому акціонер має право на власний розсуд продавати, дарувати чи заставляти свої акції.

Акціонерне товариство організується на добровільних засадах фізичними та юридичними особами. У статутний фонд вони можуть вносити не тільки відповідні кошти (у тім числі в іноземній валюті), а й робити внески у вигляді нерухомості, обладнання, інтелектуаль-ної власності, інших основних фондів.

Законом України «Про господарські товариства» передбачено мо-жливість реєстрації різних видів товариств. Особливо поширеним є товариство з обмеженою відповідальністю. Кожен із учасників такого товариства вносить визначений пай у статутний фонд і згідно з ним одержує частку в доходах та майні товариства. Надалі відповідаль-ність учасника товариства обмежується його паєм або внеском. Члени товариства за зобов'язаннями товариства не відповідають. Товариство відповідає за своїми боргами тільки тим майном, яке є в