Зміст та завдання управління фінансами підприємств

Під час переходу до ринкової системи господарювання заро-джується конкуренція як важливий механізм регулювання еко-номічних процесів. Однак у перехідний період вона ще незначна. Це дає змогу продавцям установлювати й підтримувати більш ви-сокі ціни, ніж вони могли б дозволити собі за розвинутої конкуренції, що призводить до застою у виробництві, безробіття, а в кінце-вому рахунку — до соціально-економічної та політичної нестабі-льності.

Конкурентоспроможність підприємства можна забезпечити правильною організацією управління фінансами: рухом фінансо-вих ресурсів та фінансовими відносинами. Зміст фінансового ме-неджменту полягає в ефективному використанні фінансового ме-ханізму для досягнення стратегічних та тактичних цілей підпри-ємства (рис. 1.2).

Фінансовий механізм підприємства — це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових від-носин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кін-цеві результати виробництва. Оптимальна взаємодія фінансових відносин досягається використанням усіх фінансових категорій (ви-ручка, прибуток, амортизація, оборотні кошти, кредит, бюджет, по-датки), нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.

До головних завдань фінансового менеджменту належать: ви-явлення фінансових джерел розвитку виробництва; визначення ефективних напрямків інвестування фінансових ресурсів; раціона-лізація операцій із цінними паперами; налагодження оптимальних стосунків із фінансово-кредитною системою, суб'єктами господа-, рювання.

Значення управління фінансами підприємств полягає в такій організації роботи фінансових служб, яка дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх із найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку.

Мобілізуючи кошти інших власників для покриття витрат на власному підприємстві, фінансисти повинні мати чітке уявлення про мету інвестування ресурсів і давати рекомендації щодо форм залучення коштів. Для покриття короткострокової та середньост-рокової потреби у фінансових ресурсах доцільно використовувати позички банків. Здійснюючи великі капітальні вкладення, можна скористатися додатковою емісією цінних паперів. Однак таку ре-комендацію можна дати лише тоді, коли фінансисти грунтовно дослідили фінансовий ринок, проаналізували попит на різні види цінних паперів, урахували можливі зміни кон'юнктури й упевнені в порівняно швидкій та вигідній реалізації цінних паперів підпри-ємства.

На підставі маркетингового дослідження підприємство вирішує такі три проблеми: які товари, роботи, послуги слід виробляти та в якій кількості? Як мають бути вироблені ці товари? Хто отримає, придбає чи зможе використати ці товари та послуги? Фінансисти зобов'язані визначити обсяг та джерела фінансових ресурсів, необхідних для інвестування у виробництво і реалізацію продукції, виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, страховими організаціями, цільовими фондами суб'єктами господарювання.

Рис. Фінансовий механізм підприємств і його забезпечення

Процес виробництва відбувається в певній технологічній послі-довності, коли безперервно повторюється стадія придбання сирови-ни, матеріалів та підготовки їх до виробництва, стадія перетворення сировини на напівфабрикати, незавершене виробництво, готову продукцію. Потреба в коштах у підприємства виникає на кожній із цих стадій іще до відшкодування виробничих витрат з виручки від реалізації продукції. Саме тому кожне підприємство, формуючи свій капітал (статутний фонд), мусить передбачити необхідну суму обо-ротних коштів. Вкладені оборотні кошти на кожній стадії виробни-чого процесу, переходячи з однієї функціональної форми в іншу, заміщуються після реалізації продукції.

Дуже важливим у процесі управління фінансами підприємств є визначення такої потреби в оборотних коштах, яка забезпечу-вала б мінімально необхідні розміри виробничих запасів, неза-вершеного виробництва, залишків готової продукції для вико-нання виробничої програми. За браком власних оборотних кош-тів для поточного інвестування необхідно визначити потребу в позичкових коштах.

Брак оборотних коштів у окремих підприємств виникає саме через те, що надходження та використання грошей не збігаються в часі і здійснюються в різних обсягах. Унаслідок цього в одних підприємств на певний момент з'являються тимчасово вільні ко-шти, а в інших — виникає тимчасова потреба в них. Ця супереч-ність процесу відтворення вирішується комерційними банками через кредитування підприємств. За тимчасового дефіциту влас-них оборотних коштів підприємство звертається в банк з метою одержання кредитів.

Управління фінансами включає також сферу фінансового забез-печення капітальних вкладень на технічне переобладнання, реконс-трукцію та розширення підприємств. У цьому разі фінансисти му-сять точно визначити: власні джерела фінансування капітальних вкладень, передовсім амортизаційні відрахування та чистий прибу-ток; залучені кошти, які можуть надійти від емісії цінних паперів; можливості одержання довгострокових кредитів.

Безпосереднім завданням управління фінансами підприємств є забезпечення формування та правильного розподілу виручки від реалізації продукції для відновлення оборотних коштів, форму-вання амортизаційного фонду, валового та чистого доходу. Кожне підприємство прагне забезпечити ліквідність оборотних активів для своєчасного погашення короткострокової кредиторської за-боргованості. Тому своєчасне та повне надходження виручки від реалізації продукції постійно контролюється фінансовими мене-джерами.

Амортизаційні відрахування нині є найважливішим елементом витрат на виробництво та основним джерелом капітальних вкла-день. Управління формуванням та використанням амортизаційних відрахувань, особливо у разі застосування нового методу їх нараху-вання, прискореної амортизації, є важливою стороною фінансового менеджменту. Першочерговим завданням є також своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, державними цільо-вими фондами, банками, страховими компаніями та іншими суб'єк-тами господарювання.

Чинним законодавством та нормативними актами встановлено конкретні строки платежів з кожного виду податків та інших обов'язкових внесків. Несвоєчасне та неповне перерахування таких платежів у бюджет спричиняє застосування фінансових санкцій до підприємств-неплатників. Ці санкції можуть стати причиною знач-них позареалізаційних витрат, чого в жодному разі не повинен до-пускати фінансовий менеджер.

Управління фінансами підприємств включає також сферу формування, розподілу та використання прибутку, який залишає-ться в розпорядженні підприємства. Розподіл прибутку є однією з форм реалізації економічних інтересів учасників процесу від-творення. Так, у результаті фінансово-господарської діяльності підприємств держава одержує свою частку у вигляді податків, підприємство — у вигляді чистого прибутку, а працівники — від розподілу