Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає:—

класифікацію розрахунків;—

організацію розрахунків;—

форми відповідних документів;—

взаємовідносини платників з банками.

У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти:—

розрахунки за товарними операціями;—

розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за товарними операціями пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять пе-реважну частину всього грошового обороту в державі й обслугову-ють поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розра-хунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за нетоварними операціями пов'язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після ре-алізації продукції, тобто за результатами завершення кругообороту коштів підприємства.

Відповідно до територіального розміщення підприємств (покуп-ців — продавців) і банківських установ, що їх обслуговують, безготів-кові розрахунки поділяються на місцеві, міжміські та міжнародні.

Місцеві розрахунки здійснюються між покупцем і постачальни-ком продукції, якщо їх обслуговує одна установа банку або коли банк постачальника і банк покупця розміщені в тому самому насе-леному пункті.

Міжміські — це розрахунки, які здійснюються між покупцем і постачальником через банки (постачальника і покупця), що знахо-дяться в різних регіонах.

Міжнародні — це розрахунки, які здійснюються за операціями купівлі-продажу через банк постачальника, яким є зарубіжний банк.

Організація розрахунків передбачає їх здійснення записом (пере-казуванням) коштів з рахунка покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаємних розрахун-ків між покупцем і постачальником продукції.

За економічним змістом організація безготівкових розрахунків ви-ходить за межі суто технічних операцій, пов'язаних зі списанням і зара-хуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській установі.

Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов'язані з використанням різних видів розрахун-кових документів.

Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках — банк. Розрахунковий документ — це відповід-но оформлений документ на переказ грошових коштів. Використо-вуються відповідні форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме:—

платіжними дорученнями;—

платіжними вимогами-дорученнями:—

чеками;—

акредитивами:—

векселями;—

інкасові доручення (розпорядження).

Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) засто-совуються у випадках стягнення в безспірному порядку сум фінан-сових санкцій, недоїмки в бюджет з податків, штрафів, які нарахо-вані державними податковими органами.

Правові основи організації безготівкових розрахунків у госпо-дарському обороті регламентуються законодавчими, інструктивни-ми документами. Національний банк України виступає як методич-ний центр щодо розробки форм і засобів розрахунків у народному господарстві, правил документообороту, організації банківського контролю за проведенням розрахунків.

За часів переходу до ринкових відносин організація безготівкових розрахунків повинна активно сприяти вирішенню таких завдань:—

зміцнення комерційного розрахунку на підприємстві;—

підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в пов-ному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями;—

зміцнення договірної дисципліни;—

прискорення обороту оборотних коштів.