Прибуток від реалізації продукції та його формування

Як уже зазначалося, отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток уходить до складу виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на роз-рахунковий рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (місяць, квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою зарахування коштів покуп-ця на банківський рахунок постачальника або за датою відванта-ження продукції (товарів), а для робіт (послуг) за датою фактичного виконання(надання)таких.

Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодав-чих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалі-зації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді. Тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.

Визначення моменту реалізації за датою відвантаження това-рів і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою призводить до використання оборотних коштів під-приємств на сплату податків, погіршання їхнього фінансового стану.

На рис. наведено структурно-логічну схему формування при-бутку від реалізації продукції, а також названо основні показники, що впливають на прибуток від реалізації.

= –

Зміни витрат

Матері

альних | На оплату праці | Амортизаційні відрахування | Відрахувань на соціальні заходи | Інші витрати

Обсяг реалізації в оптових

цінах

Собівартість Прибуток Акцизний збір Податок на додану

вартість

Рис. Структурно-логічна схема формування прибутку від реалізації продукції

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівар-тості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу ви-робництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, зали-шків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виро-бів. За умов формування ринкової економіки державного регулюван-ня рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюєть-ся можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збіль-шення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє відсут-ність належної конкуренції, монопольне становище деяких підпри-ємств у виробництві й реалізації багатьох видів продукції.

Таким чином можна зробити висновок, що можливості підпри-ємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рента-бельність є досить суттєвими.

Розглянемо особливості впливу на формування прибутку собівар-тості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якіс-ним показником діяльності підприємств, показником її ефективнос-ті. Є особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, по-слуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.

Узагальнено можна дати таке визначення собівартості.

Собівартість продукції (робіт, послуг) — це виражені в грошо-вій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (вико-нання} та реалізацію.

Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собі-вартість; витрати на виробництво та реалізацію — повну собівар-тість продукції.

Як уже було сказано, підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно взяти до ува-ги таке.

По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на со-бівартість, регламентований державою. Протягом 1996 року Поста-новами Кабінету Міністрів України були затверджені Типові поло-ження з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, собівартості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт тощо.

На основі Типових положень розроблено галузеві, відомчі поло-ження, інструкції, що визначають порядок визначення планової і фактичної собівартості продукції (робіт, послуг).

Витрати сфер виробництва й обігу, що включаються в собівар-тість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами:

матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соці-альні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних акти-вів, інші витрати.

По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, роз-мір окремих із них також регулюється державою встановленням нормативів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:*

відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне стра-хування, соціальне страхування, страхування на випадок безро-біття);*

амортизація основних засобів і нематеріальних активів;*

витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фон-дів;*

інші витрати (відрахування в Державний інноваційний фонд, на фінансування автомобільних доріг).

Вплив підприємств на названі елементи витрат є обмеженим. Однак і він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці, структура і джерела її виплати; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура і дже-рела формування.

У Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 тра-вня 1997 року і прийнятих до нього доповненнях не згадується кате-горія «собівартість», бо розрахунок оподаткованого прибутку базує-ться на обчисленні валового доходу і його наступному коригуванні. Однак з цього не слід робити висновку про скасування собівартості як показника діяльності підприємства, що поспішили оголосити де-які економісти після прийняття названого закону.

Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Ско-рочення витрат на виробництво і реалізацію продукції, тобто зни-ження її собівартості, є важливим фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання чис-ленних факторів, що впливають на скорочення витрат на виробниц-тво і реалізацію продукції. Для цього необхідно знати: повний пере-лік указаних витрат, що дається в Типових положеннях; особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства.

Слід зазначити, що нині