Розподіл балансового прибутку

Прибуток є критерієм ефективності виробничо-господарської ді-яльності, а також джерелом формування централізованих і децент-ралізованих фінансових ресурсів.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовуєть-ся на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бю-джетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств части-ни прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використову-ється ними для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап — це розподіл балансового прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових пи-тань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирі-шення якого залежить розвиток економіки в цілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і під-приємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне зна-чення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів гос-подарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачую-ться за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, став-ках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Другий етап — це розподіл і використання прибутку, що зали-шився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів у бюджет. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди: резервний, розвитку й удосконалення виробницт-ва, соціальних потреб, заохочення. Кошти цих фондів використову-ються для фінансування відповідних витрат.

На рис. зображено схему розподілу балансового прибутку підприємства. З неї можна зробити висновок, що на обсяг прибутку, який залишається в розпорядженні підприємств, впливають: абсо-лютна сума отриманого балансового прибутку; платежі в бюджет, здійснювані за рахунок прибутку (рентні платежі, плата за землю, податок із власників транспортних засобів, податок на прибуток, податок на нерухомість — після його запровадження).

Згідно з інструкцією Мінфіну України про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємств за 1998 рік не пе-редбачено відображати плату за землю і податок із власників транс-портних засобів у другому розділі звітної форми № 2 як суму використання прибутку.

Рис. Структурно-логічна схема розподілу балансового прибутку і формування чистого прибутку підприємства.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, не слід ототожнювати з чистим прибутком. Чинні нормативні акти ви-значають, що за рахунок прибутку підприємства повинні сплачувати ще і штрафи в таких випадках:

за порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання;

за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків;

за затримку перерахування коштів у бюджет і державні цільові фонди;

за приховування прибутку від оподаткування, заниження інших податків;

за недотримання встановлених лімітів забору води або викорис-тання води без укладання відповідної угоди (це стосується викорис-тання води з державних водогосподарських систем);

за прострочені банківські позички:

за невиконання квоти зі створення робочих місць для інвалідів;

за інші порушення.

З урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності підприємств, що функціонують у різних сферах економіки, можуть стя-гуватися за рахунок прибутку й інші штрафи. Особливо це стосується комерційних банків, страхових компаній. Отже, чистий прибуток — це частина прибутку, що залишається в підприємства після сплати подат-ків та можливих штрафів (унаслідок застосування фінансових санкцій).

Сутність і методи обчислення рентабельності

Абсолютна сума балансового прибутку, отримана підприємст-вом, у тім числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливим показником. Однак він не може характеризувати рівень ефективнос-ті господарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку отримає підприємство, яке володіє більшим капіталом, використо-вує більше живої і матеріалізованої праці, більше виробляє і реалі-зує продукції (робіт, послуг).

Прибуток — це частина отриманого на вкладений капітал чис-того доходу підприємства, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємст-ва, отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами.

По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяль-ності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються у розрахунках.

По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості й визначення прибутку, що береться для розрахунків.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточни-ми витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому понятті рентабельність означає при-бутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, органі-зацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; при-бутковість різних галузей економіки.

Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність — це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

Різні варіанти рішень, що приймаються для визначення прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.

На рис. наведено класифікацію показників рентабельності. Об-числення рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг) може грунтуватися на показниках прибутку від їхнього випуску або реаліза-ції. При цьому поточні витрати можуть прийматися в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича або повна); собівартість продукції за виключенням матеріальних витрат (заново створена вартість); вартість продукції в оптових цінах (вартість за мінусом непрямих податків).

Рис. Класифікація показників рентабельності.

Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть вико-ристовуватися: балансовий прибуток; прибуток від реалізації про-дукції^ (робіт, послуг), тобто від основної діяльності; прибуток від інших видів діяльності (фінансової, інвестиційної). При цьому при-буток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна визначати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, пози-чковий