13,7 | 14,3

16,1 | 28,2

30,4 | 26,9

25 | 13

16,3 | 17

20,5 | 22,3

27,4 | 11,5

10,9 | 6,7

5,2

3. Грошові кошти | 15,7

7,8 | 14,6

8,9 | 14,5

11,5 | 7

5,7 | 6,6

5,5 | 5,9

3,2 | 2,1

1,8 | 1,8

1,5 | 1,6

1,4

4. Дебіторська заборгованість | 5,5

5,5 | 4,6

3,6 | 9,9

9 | 14,1

12,5 | 28,6

19 | 28,3

23,1 | 29,1

17,8 | 47,5

41,4 | 60,0

51,9

5. Інші активи | 0,7

1,5 | 0,6

0,6 | 2,5

3,1 | 3,5

4 | 4,9

5,9 | 4,6

6,1 | 4,5

5,4 | 2,8

2,3 | 4,4

3,6

Склад оборотних коштів — це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних ко-штів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів — це си-ровина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова проду-кція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них. Наприклад, у металургійній промисло-вості в оборотних коштах враховується змінне обладнання, а у до-бувних галузях до витрат майбутніх періодів включають витрати на гірничопідготовчі роботи.

Структура оборотних коштів — це питома вага вартості окре-мих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні ко-ливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цін-ностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих по-слуг), проведення розрахунків.

Якщо розглядати структуру оборотних коштів в окремих галузях промисловості, то слід зазначити, що у вугільній промисловості, як уже було сказано, значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими витратами, що передують видобутку корисних копалин (планування май-бутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт та інші).

У легкій і харчовій промисловості характерною особливістю є значна матеріаломісткість продукції. Отже, високою є питома вага оборотних коштів у запасах сировини й основних матеріалів.

Машинобудування та металообробка відрізняються значною трудомісткістю, складністю виробничих процесів, значною тривалі-стю виготовлення продукції. У цій галузі висока питома вага оборот-них коштів, авансованих у незавершене виробництво.

У нафтохімічній промисловості високою є частка оборотних ко-штів, вкладених у відвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічно процеси в цій галузі нетривалі і значна частина виго-товленого продукту перебуває на шляху до споживача.

Зміни в управлінні економікою відчутно вплинули на структуру оборотних коштів промислових і непромислових підприємств України (див. табл. 1).

За сім років і дев'ять місяців на промислових підприємствах част-ка матеріальних запасів зменшилася на 33,6 відсоткового пункту, коштів і відвантаженої продукції відповідно на 6,4 і 8,5; питома вага дебіторської заборгованості зросла на 46,4 відсоткового пункту. У цілому в народному господарстві України частка матеріальних за-пасів, грошових коштів та відвантаженої продукції зменшилася від-повідно на 35,9, 14,1 та 8,2, а дебіторської заборгованості — збіль-шилась на 54,5 відсоткового пункту.

Підвищення частки дебіторської заборгованості нібито свідчить про поліпшення збуту продукції, прискорення обертання оборотно-го капіталу. Але це відбувається на фоні скорочення матеріальних запасів, тобто на фоні скорочення обсягу виробництва.

Зменшення залишків коштів свідчить не стільки про високий рі-вень управління грошовими потоками на підприємствах, скільки про гострий дефіцит цих коштів, зумовлений інфляцією, кризою не-платежів, недосконалою податковою політикою.

Найбільше зменшення питомої ваги коштів у складі оборотного капіталу сталося 1993 року. Саме в цей рік інфляція сягнула най-більших розмірів.

Найбільше скорочення питомої ваги оборотних коштів у запа-сах товарно-матеріальних цінностей відбулося 1992 року. Саме тоді стався розрив традиційних зв'язків між виробниками різних регіонів.

Пік зростання питомої ваги відвантаженої продукції припадає на 1992 p., а дебіторської заборгованості — на 1997 p. Це свідчить про скрутне становище, в якому опинилися підприємства. У зв'язку з поширенням кризи неплатежів підприємства не мали до-статніх коштів для закупівлі матеріальних цінностей, ціни на які значно зросли.

Наведені дані свідчать, що стан і використання оборотного капі-талу окремого підприємства залежать від стану економіки держави в цілому. У свою чергу, стан економіки держави залежить від стану й використання оборотного капіталу окремого підприємства.

Класифікація і принципи організації оборотних коштів

Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:

1) залежно від участі їх у кругообігу коштів;

2) за методами планування, принципами організації та регулю-вання;

3) за джерелами формування.

Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборот-ні кошти, авансовані у фонди обігу.

Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кру-гообігу коштів двох самостійних сфер — сфери виробництва і сфе-ри обігу. Чим більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, тим ефективніше використовується оборотний капітал.

Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.

Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані й ненор-мовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Встановлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних вироб-ничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків гото-вої продукції.

До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах май-бутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підпри-ємств.

Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу за винят-ком готової продукції на складі.

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:

1) власні та прирівняні до власних;

2)залучені;

3) інші.

Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан під-приємства.

Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.

По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпоряд-ження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення