Необхідність і способи визначення потреби в оборотних коштах

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборот-них коштів. Ця потреба є одним з об'єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення й реалізації продукції.

Крім того, виникає необхідність у плануванні фінансових ресур-сів для допоміжних і підсобних, житлово-комунальних господарств, соціально-побутових та інших закладів непромислового характеру.

У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний.

Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обгрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.

Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кош-торисів витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов'язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає враху-вання багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств. На підприємствах виробничої сфери до них належать:*

умови постачання підприємств товарно-матеріальними ціннос-тями: кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми роз-рахунків за матеріальні цінності;*

організація процесу виробництва: тривалість виробничого ци-клу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, но-менклатура випущеної продукції;*

умови реалізації продукції: кількість споживачів готової про-дукції, їх віддаленість, призначення продукції, умови її транспорту-вання, форми розрахунків за відвантажену продукцію.

За відповідності складу, структури й наявності оборотних коштів запланованому обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі отримувати прибуток з мінімальними витратами.

У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

Надлишок оборотній коштів призводить до нагромадження надмір-них запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; ство-рення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Значення нормування оборотних коштів полягає в такому.

По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.

По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.

По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продук-ції, прибутку та рівня рентабельності.

По-четверте, обгрунтовані нормативи оборотних коштів сприя-ють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємниць-кої діяльності.

Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний пе-ріод — рік (як правило), півріччя, квартал. Це досягається за прове-дення таких робіт:

1. Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів.

Норма оборотних коштів — це відносний показник, який обчис-люється в днях, відсотках чи гривнях. Норми в днях щодо виробни-чих запасів розраховуються за окремими видами матеріальних цін-ностей. У разі великої номенклатури розрахунок здійснюється в тій частині, яка становить (вартісне) не менше 70—80% загальних ви-трат за статтею в цілому.

2. Встановлення одноденного витрачання матеріальних ціннос-тей, виходячи із кошторису витрат на виробництво. Одноденне ви-трачання на підприємствах несезонних галузей промисловості ре-комендується розраховувати на підставі даних четвертого квар-талу планового року, що, як правило, має найбільший обсяг вироб-ництва. У сезонних галузях промисловості одноденне витрачання визначається на підставі кварталу з найменшим обсягом виробни-цтва.

Визначаючи одноденні витрати незавершеного виробництва, ви-ходять із суми витрат на виробництво валової чи товарної продукції. Щодо готової продукції відповідно беруть для розрахунку виробни-чу собівартість товарної продукції.

3. Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому вираженні проводиться множенням одноденних витрат в грошовому вираженні на відповідну норму запасу в днях.

4. Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах, на підприємстві проводиться підсумовуванням нормативів за окремими статтями.

5. Заключний етап нормування — визначення норм та нормати-вів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підпри-ємств, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.

Найбільш трудомісткою і складною є розробка норм запасу. Нор-ми запасу в днях застосовуються протягом кількох років, якщо сут-тєво не змінюються умови виробництва, постачання та збуту, розра-хунків.

Нині підприємствам надано право самостійно розраховувати нормативи оборотних коштів. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 19 квітня 1993 року № 279 «Про нормативи запасів товарно-матеріальних ціннос-тей державних підприємств і організацій та джерела їх покриття» Міністерством економіки разом з Міністерством фінансів установ-лено Типовий порядок визначення норм запасів товарно-матері-альних цінностей.