Лізингове кредитування підприємств
За економічної кризи більшість підприємств України неспро-можна власними коштами здійснювати технічне оновлення вироб-ництва. Відтак виникає об'єктивна необхідність розвитку лізинго-вого бізнесу, що уможливлює залучення приватних інвестицій для фінансової підтримки підприємств, особливо у сфері малого та се-реднього бізнесу.
Термін «лізинг» походить від англійського дієслова «to lease», що означає «брати в оренду».
Будь-яка лізингова операція має фінансовий (кредитний) харак-тер. Власник майна (лізингодавець) надає користувачу (лізинго-одержувачу) фінансову послугу: він купує майно у власність і за рахунок періодичних внесків лізингоодержувача покриває його повну вартість та отримує певний прибуток у вигляді лізингової маржі.
В економічному розумінні лізинг — це кредит, який надасться в товарній формі лізингодавцем лізингоодержувачу. Суб'єктами кре-дитних відносин тут виступають: у ролі кредитора — лізингода-вець, позичальника — лізингоодержувач.
З економічного погляду лізинг має певну схожість з банківським кредитом, який надається на придбання основних фондів. Кредитні та лізингові відносини між позичальником (лізингоодержувачем) та кредитором Кредитором може бути третя особа, наприклад банк. (лізингодавцем) будуються на умовах терміновості, оплати, повернення, матеріального забезпечення (застави).
Разом з тим між банківським кредитом та лізингом є певні від-мінності (табл. 1).
Сутність лізингу проявляється у його функціях:*
фінансовій;*
виробничій;*
збутовій.
Фінансова функція полягає:*
у звільненні підприємства від одномоментної повної оплати придбаних основних фондів та наданні їх на умовах довгостроково-го кредиту;*
у використанні підприємством податкових та амортизаційних пільг.
Оскільки орендну плату зараховують до складу валових витрат, то відповідним чином зменшується оподатковуваний прибуток підприємства.
Застосування механізму прискореної амортизації сприяє не тільки зменшенню оподатковуваного прибутку в лізингоодержувача, а й прискоренню технічного оновлення виробництва.
Виробнича функція полягає в оперативному вирішенні проблеми переоснащення виробництва не через купівлю машин та обладнання, а через їх тимчасове використання на умовах лізингу. Це ефективний засіб для забезпечення доступу підприємств до нових техно-логій та техніки.
Таблиця 1
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БАНКІВСЬКОГО ТА ЛІЗИНГОВОГО КРЕДИТУ
Ознаки | Банківський кредит | Лізинг
Ступінь фінансу-вання основних фондів | Фінансує 60-70% вар-тості придбаних осно-вних фондів | Фінансує 100% придбаних основних фондів
Забезпечення | Кредитор вимагає лі-квідної застави варті-стю не менше ніж 130-140% вартості кредиту | Заставою є сам об'єкт лізингу. За умо-ви, що лізингова компанія отримує бан-ківський кредит на придбання об'єкта лізингу, потрібна застава в розмірі ли-ше 30-50% суми банківського кредиту
Право власності кредитора на об'єкт лізингу | Зберігає за собою за-ставне майно до повно-го погашення позики | Лізингоодержувач (позичальник) стає власником узятого в оренду майна тіль-ки після закінчення строку договору та повної оплати лізингових платежів
Форма надання | У грошовій формі | У товарній або товарно-грошовій: за зво-ротного лізингу, наприклад, підприємст-во продає лізинговій компанії основні фонди і отримує кошти, одночасно укла-даючи договір про оренду цих фондів
Спосіб погашення боргу | У грошовій формі | У грошовій, товарній або змішаній формах
Розмір плати | Відсотки за кредит плюс сума основного боргу | Плата за банківський кредит плюс вар-тість основних фондів плюс лізингова маржа (прибуток лізингової компанії)
Збутова функція полягає в розширенні кола споживачів та осво-єнні нових сегментів ринку за рахунок залучення насамперед тих підприємств, що неспроможні відразу придбати те чи інше майно.
Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме майно, що його мо-жна віднести до основних фондів, яке не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень на передачу в лізинг (оренду). До об'єктів лізингу належать:
машини та обладнання;
засоби обчислювальної техніки;
транспортні засоби;
виробничі будівлі та споруди;
інші основні фонди. Не можуть бути об'єктами лізингу:*
об'єкти оренди державного майна, крім окремого, індивіду-ально визначеного майна державних підприємств;*
земельні ділянки та інші природні об'єкти.
Класичному лізингу притаманний тристоронній характер взаємо-відносин: лізингодавець, лізингоодержувач, постачальник.
Лізингодавець — суб'єкт підприємницької діяльності, у тім числі банківська (небанківська) фінансова установа, яка передає в корис-тування об'єкти лізингу згідно з договором.
Лізингоодержувач — суб'єкт підприємницької діяльності, який отримує в користування об'єкти лізингу за договором.
Постачальник лізингового майна — суб'єкт підприємницької діяльності, який виготовляє машини, обладнання тощо і (або) передає власне майно, яке є об'єктом лізингу.
Лізингодавцями можуть бути:*
лізингові компанії;*
комерційні банки;*
філії, підрозділи підприємств—виробників обладнання;*
державні й місцеві органи (комітети з управління майном; від-діли постачання).
Лізингоодержувачі — це:*
юридичні особи, зайняті виробництвом тієї чи іншої про-дукції;*
фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю. До категорії продавців майна належать:*
виробники машин та обладнання;*
оптово-збутові організації;*
торгові фірми;*
власники майна та інші учасники угоди.
Крім основних учасників, у лізинговому бізнесі беруть \часть посередники, тобто особи, що репрезентують економічні інтереси як продавців, так і покупців об'єктів лізингу. До таких належать:*
страхові компанії;*
брокерсько-дилерські фірми;*
сервісні центри з обслуговування машин та устаткування;*
інші посередники.
Залучення посередників у лізинговий бізнес приводить до скоро-чення терміну оборотності капіталу, унаслідок чого підвищується дохідність виробництва.
Взаємодію між учасниками лізингового бізнесу показано на рис. 7.11.
Для кожного із учасників лізингової діяльності цей вид підприєм-ницької діяльності має певні переваги.
Для продавця майна лізинг є зручним засобом вирішення не тіль-ки виробничо-технічних, а й фінансових проблем. Наприклад, за умов надвиробництва лізинг виступає як дійовий інструмент від-шкодування вкладеного капіталу, оскільки оплата продукції підпри-ємства здійснюється відразу після підписання угоди. Таким чином, скорочується можливість «заморожування» капіталу підприємства у вигляді залишку готової продукції на складі. Більше того, підприєм-ство-постачальник позбавлене необхідності використовувати комер-ційний кредит.
Підприємство — лізингоодержувач також здобуває дуже сут-тєві переваги:*
лізинг дає змогу на 100% фінансувати придбання основних фондів на відміну від банківського кредиту, де фінансовими ресурсами забезпечується тільки 60—70% їхньої вартості;
Рис. 1 Взаємодія між учасниками лізині свого бізнесу
1 .Ініціація отримання замовлення на лізинг. 2. Заявка на лізинг. 3. Розгляд заявки. 4. Заявка на проведения маркетингового дослідження основних