Санаційна спроможність підприємства

Рішення про проведення санації підприємства чи про його лікві-дацію приймається на підставі висновків санаційного аудиту. Ау-дит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою ви-значення вірогідності їхньої звітності та обліку, повноти й від-повідності чинному законодавству та встановленим нормати-вам. Аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з читань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу чансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності юридичних та фізичних осіб. Санаційний аудит є окремим напрямком діяльності аудиторських фірм. Він має свої особливості як щодо методів, так і щодо об'єктів та цілей проведення. Характерною рисою санацій-ного аудиту є те, що він здійснюється на підприємствах, які пе-ребувають у фінансовій кризі. Основна його мета полягає в оці-нці санаційної спроможності підприємства.

Для досягнення цієї мети в процесі аудиту вирішуються такі за-вдання:*

проводиться причинно-наслідковий аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства;*

визначається глибина фінансової кризи та можливості її подо-лання;*

робиться порівняльний аналіз сильних та слабких сторін під-приємства*

здійснюється економіко-правова експертиза наявної в підпри-ємства санаційної концепції;*

робиться висновок про доцільність санації чи ліквідації суб'єкта господарювання.

Санаційна спроможність — це наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають його здатність до успіш-ного проведення фінансової санації. До загальних передумов сана-ційної спроможності відносять наявність у підприємства потенціалу для майбутньої успішної діяльності, а саме:

а) реальних можливостей збільшення виручки від реалізації, ско-рочення собівартості продукції і на цій основі досягнення майбут-ньої прибутковості фінансово-господарської діяльності;

б) реальних можливостей досягнення задовільної структури балансу;

в) реальних можливостей забезпечення стабільної ліквідності та платоспроможності.

Санаційне спроможним підприємство буде в тім разі, якщо про-дисконтована очікувана вартість майбутніх активів (за умови успі-шної санації) буде більшою за вартість його ліквідаційної маси пе-ред проведенням санації. Оцінюючи санаційну спроможність підприємства, виходять передовсім з його об'єктивних економіко-правових характеристик та показників. Суб'єктивна «моральна спроможність» та готовність власників підприємства та персоналу до кінця боротися за життя підприємства, як правило, відіграють не-значну роль.

Порядок проведення санаційного аудиту

Санаційний аудит є дуже важливою складовою моделі санації підприємства. Він включає ідентифікацію даних, експертизу, розроб-ку висновків та рекомендацій.

Етапи та порядок проведення санаційного аудиту характеризую-ться відповідною структурно-логічною схемою (рис. 1). У проце-сі поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємст-ва, що перебуває у фінансовій кризі, послідовно вирішуються такі завдання: оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточні роки; визначення фази кризи; ідентифікація причин кри-зи; виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кін-цеві показники діяльності підприємства; виявлення та систематиза-ція «слабких місць» у діяльності підприємства; формулювання ви-сновку про задовільну (чи незадовільну) структуру балансу та про платоспроможність (чи неплатоспроможність) даного суб'єкта гос-подарювання; виявлення резервів та факторів потенційної беззбит-кової діяльності.

Завершується аудит загальною оцінкою санаційної придатнос-ті з наступним прийняттям рішення про доцільність санації чи лі-квідації підприємства.

Базою для проведення санаційного аудиту є вихідні дані про оперативне (фактичне) та стратегічне становище підприємства. Джерела інформації, що використовуються в процесі санаційного аудиту, показано на рис. 2.

Поряд зі звітними бухгалтерськими даними для оцінки санацій-ної придатності підприємства слід також використовувати зовнішні джерела, а саме: статистичні дані, які характеризують діяльність тієї чи іншої галузі та народне господарство в цілому, описовий матері-ал засобів масової інформації, висновки незалежних експертів, нор-мативні документи. Треба зауважити, що процес збирання та систе-матизації даних щодо стратегічного становища підприємства є набагато складнішим, ніж збирання інформації щодо його актуаль-ного стану.

Проводячи причинно-наслідковий аналіз становища під-приємства, що перебуває у фінансовій кризі, можна використати ме-тодику проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського

стану неплатоспроможних підприємств, затверджену Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств 21 березня 1997 p., a також Положення про порядок проведення санації державних під-приємств, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 p.

Як показано на рис. 1. оцінка масштабів та глибини кризової ситуації здійснюється на підставі причинно-наслідкового аналізу фак-тичних показників діяльності підприємства в розрізі фінансової та ви-робничо-господарської сфер. Аудит фінансової сфери включає: оцін-ку динаміки і структури валюти балансу; аналіз джерел власних коштів; аналіз структури дебіторської (кредиторської") заборгованості та структури активів; аналіз формування та використання прибутку.

Першим кроком є вивчення динаміки валюти балансу та його струк-тури за кілька років. Тенденція до зменшення валюти балансу свід-чить про скорочення підприємством обсягів своєї господарської дія-льності. Це, у свою чергу, і може бути головною причиною його неплатоспроможності. У процесі аналізу балансу особлива увага звер-тається на дослідження та розшифрування таких статей:—

товари відвантажені, не оплачені в строк,—

розрахунки з дебіторами за товари, роботи та послуги, не оплачені в строк;—

збитки звітного й минулих років;—

довгострокові (короткострокові) кредити та позики не пога-шені в строк;—

розрахунки з кредиторами за товари, роботи та послуги, не оплачені в строк.

Рис. 2. Джерела інформації, що використовуються в процесі санаційного аудиту

Наступним кроком є аналіз джерел власних коштів. Оскільки одні-єю з важливих характеристик фінансового стану підприємства є його фінансова незалежність від зовнішніх джерел, то виявляється доціль-ним обчислення коефіцієнта фінансової незалежності, «автономії» (Каш). Він визначається як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу [Кает = ряд. 495 / ряд. 330 балансу]. Практика свід-чить, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суми власних джерел фінансування, тобто критичне значення Кавт = 0,5. Що вищим є значення коефіцієнта, то ліпшим є фінансовий стан підпри-ємства (менша залежність від зовнішніх