джерел).
Для визначення фінансової стійкості розраховують коефіцієнт фінансової стабільності (Кфс), який характеризує співвідношення власних та позикових коштів [Кфс = ряд. 495 / (ряд. 530 + ряд. 750)]. Перевищення власних коштів над позиковими вказує на те, що під-приємство має достатній рівень фінансової стійкості і є відносно не-залежним від зовнішніх фінансових джерел. Нормативне значення Кфс повинно перевищувати 1. Якщо ця умова не виконується, то слід з'ясувати причини зменшення фінансової стабільності (падіння ви-ручки, зменшення прибутковості, необгрунтоване збільшення мате-ріальних запасів тощо).
Важливе значення в процесі аналізу джерел власних коштів має показник фінансового лівериджу (Фд), який характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань і визначається як від-ношення довгострокових зобов'язань до джерел власних коштів [Фд = ряд. 530 / ряд. 495 балансу]. Зростання значення фінансового лівериджу свідчить про зростання фінансового ризику, тобто мож-ливість утрати платоспроможності. У такому разі детальніше аналі-зуються показники другого розділу пасиву балансу.
У процесі санаційного аудиту, за даними аналітичного обліку на останню звітну дату проводиться розшифрування кредиторської та дебіторської заборгованості з фіксацією дати її виникнення та суми. Зростання дебіторської заборгованості свідчить про надання підприємством товарних позик споживачам своєї продукції. Креди-туючи їх, підприємство фактично ділиться з ними частиною свого прибутку. Водночас кредитор може брати кредити для забезпечення своєї діяльності, що призводить до збільшення власної кредиторов кої заборгованості.
Досліджуючи це питання, слід ураховувати, що штрафи, пені, не-устойки, які визнані боржником або щодо яких є рішення арбітражно-го суду про стягнення, відносять на результати фінансово-госпо-дарської діяльності і до їх одержання чи сплати відображають у звіт-ності одержувача та платника відповідно в статтях дебіторів і креди-торів. Дебіторська заборгованість, щодо якої строк позовної давності минув (і підприємство зверталося з позовом до арбітражного суду), з наказу керівництва підприємства списується на валові витрати або погашається за рахунок страхового резерву. Водночас списання боргу внаслідок неплатоспроможності боржника не є підставою для анулю-вання заборгованості. Цю заборгованість треба відображати в балансі не менше п'яти років з моменту списання для можливого стягнення в разі зміни фінансово-майнового стану боржника. Якщо дебітор повні-стю або частково погашає безнадійну заборгованість, яку належним чином було списано, кредитор збільшує валовий дохід на суму ком-пенсації, одержану від дебітора, у податковий період, протягом якого було повернуто вказану заборгованість.
У разі, коли дебітор не погасив заборгованості або кредитор не звернувся до арбітражного суду з позовом про стягнення такої за-боргованості протягом терміну, визначеного законодавством, валові доходи кредитора і дебітора збільшуються на суму заборгованості.
Суми кредиторської заборгованості (щодо яких строк позовної давності минув) перед державними підприємствами, підлягають пе-рерахуванню дебітором у відповідний бюджет не пізніше 10 числа наступного після закінчення строку позовної давності місяця. За не-своєчасне перерахування заборгованості в бюджет стягується пеня в розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день прострочки.
Аналізуючи довгострокову кредиторську заборгованість, звер-тають увагу на цільове використання довгострокових кредитів бан-ків та інших позикових коштів, які одержано протягом останніх трьох років, а також на розміри штрафних санкцій, відсотків, спла-чених через порушення розрахунково-платіжної дисципліни (в тому числі через несвоєчасне повернення банківських кредитів). Роблять висновок щодо стану відносин між підприємством і банками, котрі його кредитують, між підприємством і його найбільшими кредито-рами — виробничими партнерами. Оцінюють можливості одержати платіжні поступки, розробляють пропозиції та заходи для стимулю-вання участі кредиторів у санації підприємства-боржника. Структу-ра поточної кредиторської заборгованості досліджується групуван-ням даних у спеціальній таблиці (табл. 1).
Суттєвим аналітичним блоком санаційного аудиту є аналіз структури активів підприємства. Активи підприємства та їх струк-тура вивчаються як з погляду їхньої участі у виробництві, так і з по-гляду оцінки їхньої ліквідності. Зміна структури активів у бік збільшення частки оборотних коштів може вказувати на:
формування мобільнішої структури активів, що сприяє при-скоренню оборотності коштів підприємства;
Таблиця 1
структура поточної кредиторської заборгованості
№ п/п | ПОКАЗНИКИ | ф.1 рядок | На початок року | На кінець року | Відхилення
сума, тис.грн. | % до суми | сума, тис.грн | % до суми | сума, тис.грн | (+,-) %
1 | Короткострокові кредити банків | 600
2 | Короткострокові позикові кошти | 610
3 | Короткострокові кредити та позики, що їх не погашено своєчасно | 620
4 | Розрахунки з кредиторами:*
за роботи, товари, послуги, строк оп
лати яких ще не настав*
за товари, роботи, послуги, не оплачені своєчасно *
за векселями виданими*
за авансами одержаними*
з бюджетом*
зі страхування*
з оплати праці*
з дочірніми підприємствами*
з іншими кредиторами
Усього |
630
640
650
660
670
690
700
710
720
Усього | 100 | 100––
відволікання частини поточних активів на кредитування спо-живачів товарів, дочірніх підприємств та інших дебіторів, що свід-чить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних коштів у виробничому циклі;—
згортання виробничої бази.
Для того щоб зробити правильні однозначні висновки про при-чини зміни даної пропорції в структурі активів, проводять деталь-ний аналіз розділів і окремих статей активу балансу.
Якщо наявних активів у ліквідній формі недостатньо для задо-волення в установлений строк вимог, пред'явлених підприємству з боку кредиторів і виконання зобов'язань перед бюджетом, то та-кий суб'єкт підприємницької діяльності вважається неплатоспро-можним. Важливим показником платоспроможності підприємства є коефіцієнт покриття (Кп). Він визначається співвідношенням усіх поточних активів (за вирахуванням витрат майбутніх періодів) до короткострокових зобов'язань і характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення заборгованості протягом пев-ного періоду:
Кп = НА + ІІІ А / ІІІ П = (ряд. 150 + ряд. 320 — ряд. 120) / ряд. 750 балансу,
де НА — підсумок другого розділу активу балансу;
ІІІ А — підсумок третього розділу активу балансу;
ІІІ П — підсумок третього розділу пасиву балансу.
Коефіцієнт покриття
