Якщо арбітражний суд не задовольняє позову кредитора, то ос-танній зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податко-вого періоду на невизнану арбітражним судом суму та нарахувати пеню, виходячи з чинної на момент такого збільшення облікової ставки НБУ, підвищеної в 1,2 раза.

Рис. 1. Податкові аспекти стягнення дебіторської заборгованості

Інакше кажучи, кредитори, у разі виникнення простроченої за-боргованості мусять негайно звертатися з позовом до арбітражного суду, і тільки тоді вони можуть зменшити об'єкт оподаткування на суму заборгованості. В іншому разі кредитор покриває збитки (якщо виникає безнадійна заборгованість) за рахунок прибутку, який за-лишається в його розпорядженні після оподаткування. А проте, створюючи привабливі умови для кредиторів (наприклад, дозволя-ючи відносити на зменшення оподатковуваного прибутку суми про-строченої дебіторської заборгованості підприємств, які підлягають санації"), законодавчі органи могли б активізувати їхню участь у фі-нансовому оздоровленні боржника. Отже, податкову політику дер-жави треба скоординувати з політикою у сфері банкрутства та сана-ції підприємств.

Згідно з вітчизняним законодавством, якщо арбітражний суд приймає рішення щодо стягнення заборгованості на користь кредитора, його валові доходи збільшуються на суму фактично відшкодо-ваної заборгованості (див. рис. 1.). У разі коли протягом тридцяти календарних днів після прийняття такого рішення заборгованість не погашається, протягом наступних тридцяти днів кредитор повинен звернутися до арбітражного суду повторно, із заявою про визнання такого боржника банкрутом. При цьому валові доходи кредитора не збільшуються на суму визнаної заборгованості протягом строку су-дового розгляду справи. Коли заяву до арбітражного суду своєчасно не подано, валові доходи збільшуються на суму заборгованості, ви-знаної раніше. Заборгованість, яка залишилася непогашеною після розподілу активів банкрута, вважається анульованою, і на цю суму збільшуються валові витрати кредитора.

У законодавствах деяких країн (Німеччина, Польща, Росія, Казах-стан) передбачено можливість укладення мирової угоди. Мирова уго-да — це процедура досягнення домовленості між боржником та кре-диторами щодо пролонгації строків сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів. Ця угода може укладатися на будь-якому етапі провадження справи про банкрутство і набирає чинності тільки після її затвердження арбітражним судом. Подаючи за-яву про затвердження мирової угоди, неспроможний боржник подає проект угоди, баланс підприємства, список усіх кредиторів із визначен-ням сум заборгованості. Якщо неспроможного боржника буде оголо-шено банкрутом до виконання мирової угоди, то відстрочені претензії кредиторів поновлюються в повному обсязі. Мирова угода щодо відст-рочки сплати платежів у бюджет та цільові позабюджетні фонди укла-дається відповідно до вимог податкового законодавства.

Одним із методів санації з допомогою кредиторів є погашення бор-гу та мобілізація необхідних для фінансового оздоровлення ресурсів за рахунок цільового банківського кредиту. Така форма санації здійснює-ться, як правило, комерційним банком, який обслуговує підприємство. Оскільки надання такого кредиту пов'язане з високим рівнем ризику, ставка відсотка на нього досягає максимального рівня. При цьому якщо банк надає кредит підприємству, проти якого порушено справу про банкрутство до моменту укладення кредитної угоди, а інформацію про порушення такої справи було оприлюднено (за винятком випадків на-дання фінансових кредитів у межах процедури санації дебітора під за-ставу його корпоративних прав), безнадійна заборгованість за кредит погашається за рахунок власних коштів кредитора.

Надаючи фінансову підтримку способом відмови від своїх ви-мог, кредитори повинні враховувати ту обставину, що відмова від претензій за економічними наслідками прирівнюється до відмови від кредитного договору. Це означає, що за банкрутства боржника кредитор, який відмовився від претензій, не буде членом сформова-ного згідно із Законом «Про банкрутство» комітету кредиторів. По-гашення боргів цьому кредиторові буде здійснюватися за рахунок активів, які залишаться після задоволення вимог усіх інших креди-торів та членів трудового колективу. Крім того, сума заборгованос-ті, яка залишилася непогашеною після закінчення строку позовної давності, розглядатиметься як безповоротна фінансова допомога, яка здійснюється за рахунок прибутку, що залишається в розпоря-дженні підприємства.

Згідно із Законом України «Про банки та банківську діяльність» підприємство, яке не виконало своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредитів, оголошується неплатоспроможним. У такому разі банк зобов'язаний повідомити про це клієнта, його засновників та основних кредиторів, а також орган, який зареєстрував статут підприємства. Крім того, банк публікує оголошення про неплато-спроможність даного суб'єкта господарювання в пресі.

До клієнта, оголошеного неплатоспроможним, банк може вжити таких заходів:*

вимагати дострокового погашення виданих кредитів та призу-пинити надання нових позик;*

змінити черговість платежів;*

спрямувати безпосередньо на погашення простроченої забор-гованості виручку клієнта від реалізації продукції;*

передати оперативне управління діяльністю підприємства ад-міністрації, призначеній за участю банку;*

реорганізувати підприємство-боржник;*

ліквідувати підприємство-боржник та реалізувати заставлене майно.

У разі неповернення кредитів у строки, визначені кредитною угодою, банк, перед зверненням із заявою до арбітражного суду, може вимагати від боржника опрацювання конкретних заходів для фінансового оздо-ровлення зі встановленням строків поліпшення його фінансового стану.

Розглянувши запропонований план заходів, банк приймає рішення або продовжити ще на три місяці кредитні відносини із боржником, або, за браком перспектив погашення заборгованості, звернутися з письмовою заявою до арбітражного суду щодо порушення справи про банкрутство боржника. Заява банку щодо порушення справи про бан-крутство оподатковується державним митом у розмірі п'яти міні-мальних заробітних плат. Коли банк виступає в ролі санатора, його заява державним митом не обкладається,

Фінансова участь персоналу в санації підприємства

Загроза банкрутства й зумовлені цим негативні економічні та со-ціальні наслідки змушують персонал, що працює на підприємстві, ро-бити свій внесок у фінансування санації. Основною причиною фінан-сової участі персоналу в санації підприємства є надія зберегти робочі місця. Особливо часто така ситуація виявляється в період загального економічного спаду, коли дефіцит альтернативних робочих місць зу-мовлює значну залежність працівників від даного