Приховане та фіктивне банкрутство
Навмисне приховання факту стійкої фінансової неспроможності через подання недостовірних даних, якщо це завдало матеріальних збитків кредиторам карається позбавленням волі на строк до 2 років або штрафними санкціями до 300 мінімальних розмірів зарплати з позбавленням права займатися певною діяльністю протягом 5 років.
Об'єктивно факт приховання банкрутства визначається таки-ми трьома ознаками:*
надання кредитору неправдивих даних про фінансовий стан неплатоспроможного боржника;*
причинний зв'язок між подачею таких даних та збитками, що їх зазнав кредитор.
Мотиви та цілі приховання банкрутства:*
надія на поліпшення фінансового стану або на виконання фі-нансових зобов'язань особами, які, у свою чергу, є боржниками да-ної особи,*
спроба одержати банківський кредит для покриття фінансової заборгованості або для привласнення одержаних коштів з наступ-ною ліквідацією підприємства і т.д.
Суб'єкти прихованого банкрутства:*
засновники підприємства,*
власники,*
посадові особи.
Мінімальне стягнення застосовується:*
якщо банкрутство є наслідком банкрутства іншої юридичної особи,*
унаслідок порушення іншими підприємствами законодавства (монополізація ринку цін, недобросовісна конкуренція, махінації з фінансовими ресурсами).
Максимальні санкції застосовуються, якщо банкрутство сталося внаслідок невміння вести ефективну фінансово-господарську діяль-ність, браку належної кваліфікації керівництва, прорахунків в оцінці ринків збуту і т.д.
Фіктивне банкрутство. Явно неправдива заява громадянина — засновника або власника підприємства, а також посадової особи даного підприємства про фінансову неспроможність виконання зобов'язань перед кредиторами та бюджетом карається штрафом від 300 до 500 мінімальних зарплат з позбавленням права займатися да-ною діяльністю до 5 років.
Ті самі дії, якщо вони завдали великого матеріального збитку кредиторам або державі, караються позбавленням волі до 3 років з конфіскацією майна.
Великий матеріальний збиток — це збиток, який перевищує в 50 і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму. Збиток вини-кає внаслідок неповернення боргів, несплати відсотків та податків.
Цілі повідомлення неправдивої інформації можуть бути різними:*
порушення справи про банкрутство чи санація підприємства в рамках провадження справи про банкрутство,*
приховання незаконного витрачання коштів,*
ліквідація, реорганізація чи приватизація підприємства з ме-тою зміни форми власності,*
уведення в оману незалежного аудитора з метою одержання необ'єктивного висновку про фінансовий стан підприємства.
На ці та інші фактори й обставини слід звертати увагу фінансо-вим службам підприємства під час ведення фінансово-господарської діяльності.
Фінансова санація на ухвалу арбітражного суду
Одна із функцій закону про банкрутство полягає в тім, що він по-винен сприяти пошуку санаторів та бути інструментом реабілітації підприємств, які опинилися у фінансовій скруті, однак мають значні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбут-ньому. Така реабілітація передбачає фінансову санацію чи реоргані-зацію юридичної особи.
Можливість прийняття рішення про проведення фінансової са-нації підприємства в процесі провадження справи про банкрутство передбачена законами про банкрутство в переважній більшості роз-винутих країн. Так, американське та японське законодавство спря-моване на те, щоб допомогти підприємству, яке опинилося у склад-ному фінансовому стані, повернути колишню стійкість та плато-спроможність. Польський закон про банкрутство 1934 року, який є чинним нині, близький за своєю суттю до американської та японсь-кої моделей. Основна його ідея полягає не в негайній ліквідації «хворого» підприємства, а в пошуку механізмів його фінансової са-нації.
Закон «Про боргову неспроможність підприємств» у Російській Федерації (1998) також передбачає можливість «лікування» підпри-ємства перед оголошенням його банкрутом. Згідно з цим законом період санації може досягати 1,5 року, а якщо йдеться про санацію підприємства-міста (суто російська особливість), то цей період мо-же тривати навіть і 10 років.
Україна щодо цього дотримується такого самого порядку. Наяв-ність реальної можливості відновлення платоспроможності підпри-ємства-боржника та наявність санатора є підставою для проведення санації на ухвалу арбітражного суду.
Як уже було сказано, арбітражний суд може винести ухвалу про проведення санації, якщо після опублікування в засобах масової ін-формації (офіційному друкованому органі Верховної Ради чи Кабі-нету Міністрів України) оголошення про порушення справи про банкрутство підприємства поступили пропозиції від осіб, які бажа-ють задовольнити вимоги кредиторів до боржника та виконати його зобов'язання перед бюджетом і цільовими фондами. Натомість ука-зані особи мають право пропонувати свої умови санації чи реструк-туризації боржника.
Фізичні та юридичні особи, які виявили бажання стати санато-рами, повинні (згідно зі статтею 10 Закону України «Про банкрутст-во») подати заяву до арбітражного суду з письмовим зобов'язанням узяти на себе борги особи, проти якої розпочато провадження спра-ви про банкрутство. У цій же заяві мають бути викладені запропо-новані умови санації боржника, а також дані про характер майнових відносин між боржником та потенційним санатором. Арбітражний суд залишає заяву без розгляду, якщо особа, котра бажає взяти участь у санації боржника, не запропонувала в заяві умов санації (форму реструктуризації, строки та послідовність виконання борго-вих зобов'язань). Для санатора мотивуючим стимулом може бути ефект синергізму, пов'язаний із новими можливостями внутрішньої кооперації, диверсифікації продукції або ринків збуту товарів, збе-реження надійного постачальника сировини та матеріалів чи спожи-вача своєї продукції тощо.
Відповідно до статті 12 Закону «Про банкрутство» арбітражний суд спеціальною постановою затверджує умови санації підприємст-ва-боржника, а саме:
1) угоду між боржником і санатором про переведення боргу;
2) умови та порядок санації (реорганізації) юридичної особи боржника;
3) механізм виплати санатором боргу кредиторам (строки, по-слідовність, форми тощо).
Щодо першого пункту слід зауважити, що переведення боргу можливе лише за згодою кредиторів. Рішення зборів кредиторів про переведення боргу вважається схваленим, якщо за нього проголосу-вали кредитори, майнові вимоги яких становлять не менше двох третин загальної суми претензій. Згода кредиторів фіксується в про-токолах зборів або комітету кредиторів.
Другою обов 'язковою передумовою переведення підприємства в режим санації є узгодження умов його оздоровлення чи реоргані-зації, якщо така планується. Суть реорганізації полягає в повній або частковій заміні власників корпоративних
