Основи організації біржі і біржових операцій

Фондові біржі – найстаріші інструменти ринкової економіки, що доповнюють систему банківського кредиту. Наприклад. Амстердамська фондова біржа була заснована в 1908 р. Лондонська – у 1773 р.

За юридичним статусом фондова біржа – приватна корпорація зі своїм статутом, виборним правлінням (радою), комітетами, членами - пайовиками, яка має дуже жорсткі правила внутрішнього регулювання. Щоб стати членом фондової біржі, необхідно внести грошовий внесок, а також одержати декілька рекомендацій старих членів біржі.

За формою організацій біржі будуть: акціонерними товариствами або публічно-правовими інститутами. У останньому випадку приміщення для біржових операцій належать державі. а члени біржі призначаються урядовими органами.

Правом торгівлі на біржі користуються лише її члени. Усі, хто не є членами біржі можуть здійснювати купівлю-продаж УП лише користуючись послугами членів біржі або під їхнім поглядом.

Кількість членів біржі суворо обмежено, її може бути звільнено лише за рішенням біржовиків, у випадку, якщо акціонерне товариство, або урядовими органами, якщо біржа є публічно-правовим інститутом.

Члени біржі при упорядкуванні угод по УП діють як приватні підприємства.

Від іменних фондова біржа відрізняється тим, що не несе відповідальності за збитки своїх пайовиків. Водночас біржа надає їм різні за своїм характером (права) послуги - торгівельні, інформаційні інші, беручи за них певну платню. Ця платня є тим фінансовим джерелом, що забезпечує можливість функціонування фондових бірж.

До основних функцій фондової біржі відносять:

мобілізація і концентрація тимчасово вільних грошових накопичень і заощаджень шляхом продажу ЦП біржовими посередниками на первинному і вторинному ринках;

кредитування і функціонування держави й приватного актора шляхом придбання їх ЦП на первинному ринку:

кредитування і фінансування біржових спекулянтів і фінансово-кредитних закладів на вторинному ринку;

концентрація операцій з ЦП, встановлення цін на них, які відбивають рівень ПО і ПР;

забезпечення публічності ЦП.

Ринок ЦП розділяється на:

первинний;

вторинний.

Первинний ринок ЦП припускає реалізацію тільки що випущених ЦП – акцій, облігацій, безпосередньо самими емітентами.

Вторинний ринок ЦП – це ринок, на якому раніше ЦП. На ньому здійснюється зміна власників ЦП. За організацією вторинний ринок под. на:

централізований;

децентралізований.

Централізований ринок ЦП – це фондова біржа, на якій постійно обертаються ЦП, однак, не всі, а тільки ті, що допущені до обігу біржовими комітетами.

Децентралізований ринок ЦП – це ринок на якому обертаються як допущені, так і не допущені до обсягу на фондових біржах ЦП. Даний ринок ЦП складається з блокерсько-ділерських фірм, що здійснюють між собою, зв’язок за допомогою телефонно-телеграфної та ком’ютерно-інформаційної мереж, пошти та інших засобів зв’язку. До даних організацій належать і комерційні банки, оскільки багато хто з них займається аналогічними операціями з ЦП.

Фондова біржа функціонує на основі існуючого ПО і ПР на ЦП, що врівноважують їх ціну (курс). ПО на ЦП створюється населення (кредиторами), а ПР – компаніями і фірмами, що випускають у ролі позичальників.

Перетворення заощаджень населення в інвестиції здійснюється за допомогою брокерських і ділерських служб, у якості яких можуть виступати не тільки окремі особи, але і фірми.

Біржа здійснює наступні функції:

І. Курсові операції – купівля-продаж наявних фондових цінностей.

ІІ. Термінові угоди без реального товару:

ф’ючерсні

опціонні;

торгівля брокерськими місцями.

Курс акцій та ін. ЦП формується під впливом соціально-економічних, політичних, військових, кліматичних і багатьох інших чинників.

На фондових біржах користуються ЦП лише відомих, крупних, таких, що мають високу ділову репутацію фірм і корпорацій. Висловивши бажання бути прийнятої в члени біржі, фірма зобов’язана оприлюднити найдокладніший проспект про свої прибутки, витрати, мінімальний капітал, кількість акцій та акціонерів і т.д. Все це проходить перевірку групою спеціальних експертів – аудиторів.

Біржові обіги, тобто форми і умови складання угод, регулюються законодавчими і нормативними актами.