Міжнародний фінансовий ринок, його структура.
Міжнародний фінансовий ринок – це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію і перерозподіл капіталу між кредиторами і позичальниками через посередників на основі попиту і пропозиції на капітал.
Основою його є національні фінансові ринки, але він має інтернаціональний характер, оскільки суб'єктами фінансових угод виступають юридичні та фізичні особи іноземних держав, а угоди передбачають трансформацію грошово-кредитних ресурсів з однією валюти в іншу. На цьому ринку здійснюється рух позикового капіталу між країнами.
За своєю структурою світовий фінансовий ринок – це сукупність кредитно-фінансових організацій, які виступають посередниками між кредиторами і позиковцями. Через них здійснюється рух позикового капіталу. До них належать транснаціональні банки, фінансові компанії, фондові біржі, державні агентства, кредитно-фінансові установи, фінансові посередники. Акумулюючи грошові нагромадження одних суб'єктів (державних органів, приватних фірм, страхових копаній тощо), вони позичають ці нагромадження іншим – ТНК, державним органом, міжнародним і регіональним організаціям.
Ринок позикових капіталів складається зі світового грошового ринку та світового ринку капіталів.
Рис. 1. Структура фінансового ринку.
На обліковому ринку основними інструментами є казначейські й комерційні векселі та ніші види короткострокових зобов'язань (ціні папери).
На міжбанківському ринку тимчасово вільні грошові ресурси кредитних закладів залучаються і розміщуються банками переважно у формі міжбанківських депозитів і на короткі строки. Найпоширеніші строки депозитів – 1,3 і 6 місяців, і граничні – від 1 дня до 2 років (іноді 5 років).
Валютні ринки обслуговують міжнародний платіжний обіг, пов'язаний з платою грошових зобов'язань юридичних і фізичних осіб різних країн.
Отже, на першому з ринків позиковий капітал виступає у формі грошей, переважно депозитів. Позики на світовому грошовому ринку короткострокові й призначені, в основному, для обслуговування міжнародної торгівлі.
Ринок капіталів охоплює середньо і довгострокові кредити, а також акції та облігації. Він поділяється на ринок цінних паперів (середньо- і довгострокових) і ринок середньо і довгострокових банківських кредитів. Ринок капіталів служить важливим джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів для урядів, корпорацій і банків, а капітал використовується переважно для фінансування капіталовкладень. Обидві складові світового ринку позикових капіталів тісно пов'язані між собою.
Основна частина міжнародних кредитних та інших операцій на світовому ринку капіталів здійснюється в міжнародних фінансових центрах. Провідним світовим фінансовим центром є Нью-Йорк, а європейським - Лондон.
Великими фінансовими центрами є також Токіо, Париж, Люксембург, Гонконг, Сінгапур, Цюріх, Франкфурт-на-Мані. З'ЯвилисЯ фінансові центри і в країнах, які не займають провідних позицій світовому господарстві (Бахрейн, Панама тощо). Фінансові центри не ізольовані один від одного, а є частиною єдиного світового ринку капіталів.
Складовою частиною світового фінансового ринку є Євроринок.
Євроринок – це сукупність грошових засобів в іноземних валютах, які функціонують як позиковий капітал за межами національних кордонів.
Євроринок практично став ядром сі твого ринку капіталів. Так, чистий обсяг Євроринку в 1988 р. становив понад 2,5 трлн. дол., а сукупний світовий ринок капіталів в цьому ж році – 3,2 трлн. дол.
Операції на Євровалютному ринку проводяться в євровалютах.
Євровалюта – це іноземна валюта, в якій здійснюються операції за межами країн – емітентів усіх валют. Наприклад, долар США на рахунках у банках Великобританії, Німеччини чи інших країн називаються євродоларом, фунт стерлінгів на рахунках Франції, США – Євро стерлінгом.
Зміст операцій на Євроринку полягає в тому, що банки, розміщені поза межами країни – емітента будь-якої національної валюти, приймають за певні % депозити, виражені в цій валюті, а потім надають їх у кредит за вищі %. Причому в кредит надається не сама ця валюта, а лише її доларовий вираз, зафіксований на рахунках банку.
У Євроринок входять: Єврогрошовий ринок (ринок короткострокових кредитів); ринок середньострокових банківських єврокредитів; ринок єврооблігацій, або європозик.
Проблема іноземного інвестування в Україну, шляхи і механізми її вирішення.
За публікованими розрахунками загальний обсяг необхідних іноземних інвестицій в економіку України становить понад 40 млрд. дол. США, зокрема для металургії – 7; машинобудування – 5,1; транспорту – 3,7; хімії і нафтохімії – 3,3 млрд. дол. США (2 квітня, 1996 р.). Така сума дала б змогу реконструювати пріоритетні галузі промисловості протягом 5 років. Але фактично обсяги іноземних інвестицій в економіку України є значно нижчими, ніж потреба в них.
Так, загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну на 01.01.98 становив 2053,8 млн. дол. США, з них:
США – 381,8 (18,6%)
Нідерланди – 214,0 (10,4%)
Німеччина – 184,7 (9%)
Росія – 150,4 (7,3%)
Кіпр – 125,6 (6,1%)
Ліхтенштейн – 123,4 (6%)
В галузі промисловості:
Харчова промисловість – 422,1 млн. дол. 20,6%
Внутрішня торгівля – 337,6 млн. дол. 16,4%
Фінанси, кредит, страхування, пенсійне забезпечення – 174,1 млн. дол. 8,5%
Машинобудування і металообробка – 168,7 млн. дол. 8,2%
Хімічна промисловість – 141,2 млн. дол. 6,9%
Будівництво – 90,6 млн. дол. 4,4%
Проте треба зазначити, що обсяги іноземних інвестицій, хоча і незначними темпами, але зростають.
У 1997 р. вони становили 759, 2 млн. дол. США, що на 42,9% більше, ніж у 1996 р. Прямі інвестиції з країн СНД і Балтії – 67, 7 млн. дол.. (на 40% менше), з інших країн світу – 691,5 (на 65,3% більше).
Основними формами отримання інвестицій були внески у вигляді рухомого і нерухомого майна – 378, 0 млн. дол. США (49,8%) і грошові внески – 238, 8 млн. дол. (394%).
Водночас нерезиденти вилучили капіталу на суму 124,9 млн. дол. США (16,5% від загальної суми інвестицій 1997 р.).
У 1997 р. країна вклала в економіку країн світу 49,8 млн. дол. США, що в 2,1