ФІНАНСОВА СИСТЕМА

1. Теоретичні основи побудови фінансової системи

Фінансова система держави є відображенням форм і мето-дів конкретного використання фінансів в економіці і відповід-ною до задіяної моделі економіки та значною мірою визна-чається нею. Так, у державі тоталітарного типу фінансова система є спрощеною і дещо примітивною. Не всі її ланки дос-татньо розвинені.

У державах із ринковою економікою фінансові системи досягають своєї завершеності, однак у розрізі деяких держав можуть суттєво відрізнятися. У державах із перехідною еконо-мікою фінансові системи характеризуються тим, що окремі їхні ланки перебувають на стадії формування. Це торкається насамперед фінансового ринку, державного боргу, страхових і резервних фондів тощо.

Фінансові системи деяких держав можуть відрізнятися за своєю структурою, але у всіх у них є загальна ознака — це різ-номанітні фонди фінансових ресурсів, які різняться за метода-ми мобілізації та напрямками використання, однак тісно по-в'язані між собою, мають прямий і зворотний вплив на економічні й соціальні процеси в державі, а також на форму-вання й використання фондів фінансових ресурсів у розрізі окремих ланок.

Можна стверджувати, що кожна ланка фінансової системи є самостійним її елементом, проте ця самостійність відносна всередині єдиного цілісного. Фінансова система — це сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки (гос-подарських суб'єктів), окремих фінансових інститутів і населення (домогосподарств) для виконання покладених на них функцій, а також для задоволення економічних та соціальних потреб.

Фінансові системи мають певні характерні риси:—

кожна ланка фінансових систем має властиві їй методи мобілізації коштів для створення фондів фінансових ресурсів та свої напрямки й методи їхнього використання;—

кожна ланка фінансової системи є відносно самостій-ною, має власну специфічну сферу застосування;—

між ланками фінансової системи існують тісний взаємо-зв'язок і взаємна обумовленість, кожна ланка може успішно функціонувати лише при досконалості й ефективності систе-ми в цілому;—

фінансова система держави досягає найбільшої ефектив-ності лише тоді, коли відлагоджена та законодавче закріплена діяльність кожної її ланки;—

залежно від факторів, що впливають на організацію фінансів, насамперед на формування й використання фондів фінансових ресурсів, кожна ланка фінансових систем може поділятися на менші підрозділи.

Поділ фінансової системи на окремі ланки — явище об'єк-тивне, зумовлене потребами економічного розвитку. Структу-ра фінансової системи — динамічна і не може розглядатися в статичному вигляді. У процесі економічного розвитку вона може доповнюватися або деякі її ланки можуть відмирати.

Проте на сьогодні очевидно, що фінансова наука постійно поглиблює своє розуміння фінансової системи, її структури, функцій тощо. Якщо в середині XX століття більшість науков-ців поняття фінансової системи ототожнювали з поняттям державних фінансів, тобто різних видів бюджетів, то нині до складу фінансової системи стали включати фінанси підприєм-ницьких структур, державний кредит, страхові й позабюджет-ні фонди тощо.

Для теорії й практики правильне визначення фінансової системи загалом і окремих її ланок зокрема має важливе зна-чення, оскільки сприяє побудові ефективної фінансової полі-тики, націленої на економічне зростання та поліпшення доб-робуту населення.

У періодичній літературі фінансова система іноді ототож-нюється-з фінансовим апаратом. Фінансовий апарат — це час-тина фінансової системи, її, так би мовити, інфраструктура, яка здійснює управління системою.

У літературних джерелах, насамперед у періодиці, трапля-ються сурогатні визначення на кшталт — фінансово-кредитна система, валютно-фінансова, грошово-фінансова тощо. Усе це результат поверхового розуміння складних явищ і процесів економічного життя. В економіці кожної держави самостійно існують фінансова, кредитна, грошова або валютна системи.

їхні функції різні, як різна також їхня структура і форми впли-ву на економічні й соціальні процеси. Водночас вони діють в одному економічному просторі, мають тісну взаємодію і взаємозалежність.

2. Структура фінансової системи

Фінансова система — це сукупність окремих її ланок, що ма-ють особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, які зосереджені в розпорядженні держави, нефінансово-го сектора економіки, певних фінансових інститутів, домогоспо-дарств для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому, окремих його верств населення, гос-подарських структур, окремих громадян.

Фінансові системи держав можуть вирізнятися за структу-рою та функціями. Це зумовлено видами форм власності, по-літичними орієнтирами правлячих еліт, рівнем економічного розвитку держави тощо. Нині у світі нараховується понад 20 різних моделей фінансових систем окремих держав. За наяв-ності певних відмінностей вони мають спільну основу в пере-ліку окремих ланок.

Структура фінансової системи може бути розглянута на прикладі фінансової системи України, її можна представити за такою схемою:

Чільне місце у фінансовій системі посідають фінанси не-фінансового сектора економіки, тобто фінанси підприємниць-ких структур. Вони обслуговують створення валового внутріш-нього продукту — основного джерела фінансових ресурсів. До цієї ланки належать фінанси як виробничої, так і невиробни-чої сфер. Фінанси виробничої сфери можуть поділятися, за-лежно від форми власності, як на державні, акціонерні, колек-тивні, індивідуальні, орендні, спільні тощо, так і, залежно від виду діяльності, на машинобудування, будівництво, транс-порт, сільське господарство тощо.

До цієї ланки належать також фінанси так званої невироб-ничої сфери, яка поділяється на фінанси освіти, охорони здо-ров'я, культури, науки, оборони й інших підрозділів. Харак-терною особливістю створення й використання фондів та фінансових ресурсів у цьому разі є наявність, поряд із власни-ми джерелами, бюджетного фінансування.

У нефінансовому секторі економіки провідне місце нале-жить підприємствам державної форми власності. З розвитком ринкових реформ питома вага підприємств недержавної фер-ми власності зростатиме.

Державні фінанси можна визначити як сукупність фондів фінансових ресурсів загальнодержавного призначення. За своєю структурою це дуже складна та багатопланова ланка фі-нансової системи. Державні фінанси охоплюють: державний та місцеві бюджети; централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення; фінанси підприємств і організацій державної та комунальної