Теоретична частина.
Неокласична модель інвестицій.
Індексація та дезінфляція.
Валюта, валютний курс та його види.
Практична частина.
1. За даними таблиці розрахувати показники: ВНП, споживання, валові приватні інвестиції, ЧНП, чисті приватні інвестиції.
Показники |
1-й рік |
2-й рік
Вартість нового будівництва |
7 |
7
Вартість виготовленого обладнання |
14 |
14
Вартість виготовлених споживчих товарів |
154 |
126
Вартість споживчих товарів |
126 |
154
Амортизація будівель |
14 |
14
Амортизація обладнання |
14 |
14
Запас споживчих товарів на початок року |
42 |
70
Запас споживчих товарів на кінець року |
70 |
42
2. За даними таблиці розрахувати внесок будівельників у створення ВНП:
Виробництво |
Кінцева сума продажу (у.г.о.) |
Купівля товарів, необхідних для виробництва (у.г.о.)
Будинку |
20000
Скла |
500 |
200
Цегли |
12000 |
4000
Фарби |
420 |
0
Інше |
3080 |
4300
а) Як уникнути подвійного рахунку при вимірюванні ВНП ?
б) Дати визначення доданої вартості та пояснити способи її обчислення.
3. За наведеними даними розрахувати:
а) ВНП (методами доходів та витрат);
б) особистий доход;
в) доход кінцевого використання;
г) обсяг винагороди за працю;
д) обсяг чистого експорту;
е) обсяг чистих приватних інвестицій.
1. |
Експорт |
550,5
2. |
Дивіденди |
90
3. |
Амортизація |
460,5
4. |
Зарплата |
2163
5. |
Державні витрати |
1865,5
6. |
Рента |
49,5
7. |
Непрямі податки |
385,5
8. |
Додаткові виплати до зарплати |
420
9. |
Валові приватні інвестиції |
1113,5
10. |
Податки та доходи корпорацій |
132
11. |
Трансфертні платежі |
480
12. |
Проценти за капітал |
301,5
13. |
Доход індивідуальних власників |
198
14. |
Споживчі витрати |
2782,5
15. |
Імпорт |
507
16. |
Внески на соцстрах |
222
17. |
Нерозподілені прибутки корпорацій |
825
18. |
Податки на особисті доходи |
558
Неокласична модель інвестицій і q Тобіна
У національній економіці більшість фірм вико-нують дві функції — виробляють товари і по-слуги та інвестують у капітал для майбутнього виробництва. Для простоти нашого аналізу припустімо, що цими двома видами діяльності займаються два вили фірм — виробничі та позичкові. Виробничі фірми продукують товари і послуги, але не інвестують. Вони орен-дують капітал у позичкових фірм. Останні не виробляють товарів і послуг, а здійснюють усі інвестиції в економіку, тобто купують ка-пітальні блага і здають їх в оренду виробничим фірмам.
Із теми 3 нам уже відомо, то конкурентна фірма на підставі по-рівняння витрат і вигід від застосування кожної додаткової одиниці капіталу ухвалює рішення про те, яким обсягом капіталу володіти. Припустімо, шо виробнича фірма може орендувати одиницю ка-піталу за ціною R і продавати одиницю своєї продукції за ціною Р. Тоді реальні витрати на одиницю капіталу для виробничої фірми становлять (К/Р). Реальною вигодою від використання одиниці ка-піталу є МРК — додатковий обсяг продукції, вироблений за допомо-гою цієї додаткової одиниці капіталу.
У темі 3 зроблено висновок, що для максимізації прибутку фірма потребує капіталу доти, доки граничний продукт капіталу не зрівняється із його реальною ціною. У стані рішюваги така ціна (R/Р) до-рівнює граничному продуктові капіталу:
де aА (L/K)1-a — граничний продукт капіталу для функції Коба— Дугласа.
За нашим припущенням, позичкові фірми купують капітальні блага і здають їх в оренду. Позичкова фірма за кожну одиницю нада-ного в оренду капіталу отримує реальну позичкову ціну капіталу (R/Р), що є витрргом для цієї фірми.
Позичкова фірма несе три види витрат на власний капітал. По-перше, це витрати, що пов'язані з процентом. Якщо така фірма бере в позику для купівлі капіталу, то їй доводиться сплачувати за неї процент. І якщо фірма купує капітал за власні кошти, вона втрачає процент, який могла б заробити, поклавши цю суму в банк. Позна-чимо через (Pr) ціну купівлі одиниці капіталу, а через (i) — но-мінальну процентну ставку. Тоді (iPr) будуть витратами на процент.
Другим видом є витрати, пов'язані зі зміною ціни капіталу. Впродовж строку служби устаткування ціна капіталу змінюється. Як-що вона підвищується, фірма виграє, бо вартість її активів зросла. Як-що ціна капіталу знижується, то фірма зазнає збитків. Величина цих збитків (або виграшу) дорівнює (—Pr). Знак мінус показує, що тут враховують витрати, а не вигоди.
По-третє, це витрати, що пов'язані зі зношенням капіталу. Упро-довж строку оренди капітал зношується і втрачає свою вартість. Як-що h — норма амортизації, то (hPk) — грошова величина амортиза-ції.
Витрати на надання одиниці капіталу в оренду становлять:
Отже, витрати на капітал залежать від ціни одиниці капіталу, процентної ставки, темпу зміни ціни капіталу та від норми аморти-зації.
Для спрощення тлумачення витрат на одиницю капіталу припус-тімо, що ціни капітальних благ зростають разом із цінами інших то-варів. У цьому разі (Pk/Pk) відображує загальний рівень інфляції . Різниця (i - ) дорівнює реальній процентній ставці r. Звідси можна записати:
Витрати на одиницю капіталу = Рk (r + h).
Виразимо витрати на капітал в одиницях продукції економіки. Реальні витрати на одиницю капіталу дорівнюють (Рk/Р) (r+ h).
Отже, реальні витрати на одиницю капіталу залежать від відносної ціни капітального блага (Рk/Р), реальної процентної ставки r та норми амортизації h.
Позичкова фірма з кожної одиниці капіталу отримує реальний виторг (R/P) і несе реальні витрати (Рk/Р) (r + h) на кожну одиницю. Ухвалюю-рішення про обсяг свого капіталу, фірма порівнює виторг і витрати, а різниця між ними становить її прибуток:
Реальний прибуток = R/Р — (Рk/Р) (г+h).
Оскільки у стані рівноваги реальна позичкова ціна капіталу дорівнює його граничному продуктові, то можна записати:
Реальний прибуток = МРК —(Рk/Р) (г+h).
Звідси зробимо такий висновок. Позичкова фірма вилучає при-ток, якщо граничний продукт капіталу перевищує витрати на його одиницю. У ньому разі фірмі вигідно інвестувати, тобто чисті інвестиції зростають. І навпаки, фірма зазнає збитків, якщо граничний юдукт капіталу менший за витрати на його одиницю. Тоді фірма зменшує свій обсяг капіталу.
Тепер можна відмовитися від припущення про поділ фірм на виробничі
