рівнова-га досягається в точці Е з рівноважним рівнем цін Рe і рівноважним обсягом вироб-ництва Ye. Чому саме Pe I Ye, є відповідно рівноважним рівнем цін і рівноважним обсягом національного виробництва? Припустімо, що рівень цін становить не Рe, а P1,. Крива сукупної пропозиції по-казує, що за рівня цін P1, підприєм-ства вироблятимуть обсяг національно-го продукту Y1. За рівня цін Р1 покупці хочуть придбати обсяг продукції Y2, що показує крива сукупного попиту.
Конкуренція між покупцями за наявний реальний обсяг продукції Y1, підвищить рівень цін до Рe. Зростання рівня цін з Р1, до Рe стимулюватиме виробників збільшити обсяг продукції з Y1, до Ye і водночас змушує по-купців зменшити свої закупівлі з Y2 до Ye. Коли вироблений реаль-ний продукт дорівнює купленому обсягові продукції, як це має місце за рівня цін Рe, національна економіка досягла рівноваги. На положення кривих сукупного попиту і сукупної пропозиції, як нам уже відомо, впливає низка нецінових чинників. На кейнсіанському відрізку, де крива сукупної пропозиції майже положиста, зміна сукупного попиту головно впливає на обсяг національного ви-робництва, а рівень цін відносно сталий. На класичному відрізку крива АS стає крутою, і зміна сукупного попиту, наприклад його розширення, спричинятиме зростання цін, а реальний ВВП майже не змінюватиметься. З коливанням цін на проміжному відрізку змінюватимуться і реальний обсяг виробництва, і рівень цін.
У реальній економіці діє ще один надзвичайно важливий чин-ник, який ускладнює ситуацію на класичному і проміжному відріз-ках. Річ у тім, шо багато цін на товари й ресурси є негнучкими щодо зниження. Деякі економісти вбачають у такій властивості ефект храповика (храповик — механізм, який дає змогу крутити коле-со тільки вперед). Дію ефекту такого механізму показано на ри-сунку 8.6.
Коли сукупний попит розширюється з АD1, до AD2, то рівновага переміщується з точки E1, до Е2. Проте ціни не знижуються з такою легкістю, як підвищуються. Тому якщо сукупний попит зменшиться з АD2 до AD1, то економіка не повернеться до свого первинного рівно-важного стану в точці Е1. Скоріше збережеться новий, вищий рівень цін Р2, і скорочення сукупного попиту перемістить економіку до стану
рівноваги в точці Е3 Вищий рівень цін найімовірніше збережеться — ціни «заклинило» на рівні Р2, а реальний обсяг національного продук-ту зменшиться до Y3, (крива АS переміститься вліво).
У довгостроковому періоді рівновага сукупних попиту й пропо-зиції досягається в точці перетину вертикальної кривої АS і спадної кривої АD (рис. 8.7).
Застосування моделі АS - АD
Застосуємо модель сукупного попиту та су-купної пропозиції для аналізу окремих макро-економічних явищ, що спостерігалися в не-далекому минулому. З 70-х років економіку розвинутих країн спіткала нова хвороба — збурення пропозиції. Таке .. явище виникає за умов раптової зміни у витратах виробництва, що різко переміщує криву сукупної пропозиції. Особливої сили збурен-ня пропозиції набрало в 1973 р., який увійшов в історію як «рік семи лих». Цей рік позначився неврожаєм у сільському господарстві, зміщеннями океанічних потоків, що викликали цунамі й торнадо та великі руйнування, небувалими спекуляціями на світових товарних ринках, хаосом на світових валютних ринках, черговою арабо-ізраїльською війною та зростанням учетверо цін на нафту. Ціни си-ровинних матеріалів і палива зросли з 1972 по 1973 р. на більшу ве-личину, ніж з часу закінчення Другої світової війни до 1972 р.
Одразу ж після першого нафтошоку темпи інфляції різко зросли, а обсяг національного продукту зменшився в усіх розвинутих краї-нах. Виникло небувале раніше в національній економіці поєднання спаду з інфляцією. Для позначення цього феномена в аналітичну економію було впроваджене нове поняття — стагфляція. Воно озна-чає, що затримка в розвитку виробництва, або стагнація, поєдналася зі зростанням цін, тобто інфляцією.
Упродовж двох попередніх століть розвитку ринкової економіки спади виробництва завжди супроводжувалися зниженням цін, і поєднання спаду, безробіття та інфляції було неможливим. З 1970-х років воно стало реальним. Щоб глибше зрозуміти це нове явище, застосуємо модель сукупного попиту та сукупної пропозиції. Рапто-ве зростання витрат на сировинні матеріали та енергоносії стано-вить основу збурення пропозиції. Такий випадок графічно можна зобразити як різке переміщення вгору кривої сукупної пропозиції з А5} до А52 (рис. 8.8). Це означає, що фірми постачатимуть попе-редній обсяг продукту лише за значно вищими цінами.
Збурення пропозиції, під яким розуміють різке і несподіване пе-реміщення вгору короткострокової кривої А8, має своїм наслідком
зростання цін і супроводжується падінням обсягу національного ви-робництва. Загалом збурення пропозиції веде до погіршення умов досягнення основних цілей макроекономічної політики.
Особливого розмаху збурення пропозиції набрало в економіці України в 1993 р. Російські постачальники значно підвищили ціни на нафту й газ, які Україна імпортує. Це позначилося на всій національній економіці та призвело до зростання витрат на вироб-ництво всіх вітчизняних виробів. Як наслідок, крива короткостро-кової сукупної пропозиції різко перемістилася вгору.
У країнах з ринковою економікою нерідко виникають і збурення в сукупному попиті. Зменшення податків, зростання державних ви-датків, відповідна політика центрального банку можуть збільшити сукупний попит. Тоді крива сукупного попиту переміщується з по-ложення AD1, у AD2 (рис. 8.9). Рівновага переміститься з E1, до Е2. Ко-ли економіка виходить за межі природного обсягу виробництва, то національний продукт та зайнятість зростають повільно, а ціни — дуже швидко. Економіку, що вийшла за природний рівень виробництва, називають «перегрітою». У такій економіці високі рівні виробництва та зайнятості поєднуються з високими темпами інфляції, яка почи-нає згубно позначатися на ефективності економіки та рівні життя. Це змушує уряд уживати
