У ринковій економіці обсяг реального ВВП, реальні доходи та зайнятість то зростають, то спадають. Такі зміни в національному обсязі виробництва, зайнятості й доходах називають економічними коливаннями. Вони пов'язані з неоднаковим рівнем ділової активності в різні періоди. Тому для характеристики еко-номічних коливань уживають поняття «діловий цикл», яке відбиває рівень ділової активності впродовж кількох чи кільканадцяти років. Але цей термін має певні недоліки. Він передбачає, то економічні коливання відбуваються регулярно і їх можна прогнозувати. Насправді вони є нерегулярними, і їх практично не можна передба-чити з високим ступенем точності.

Ділові цикли неоднакові в часі. Вони тривають від двох-трьох років до двох десятиліть, але всі мають одні й ті ж фази: 1) піднесен-ня; 2) спад; 3) вершину; 4) дно. Піднесення і спад є головними фазами ділового циклу, а вершина і дно — його поворотними пунктами (рис. 9.1).

Спад — це фаза ділового циклу, в якій обсяг національного вироб-ництва скорочується протягом не менш як двох кварталів поспіль. У фазі спаду домогосподарства купують менше споживчих товарів, особливо тривалого користування. Як наслідок, зростають запаси цих товарів на складах. Бізнес реагує скороченням виробництва на згортання закупівель і збільшення запасів. Тому реальний ВВП починає зменшуватися. Скорочуються інвестиції в будівництво, ма-шини та устаткування.

Одночасно спадає попит на робочу силу. Спочатку скорочується середня тривалість робочого дня, частину працівників відправляють у примусові відпустки, а надалі й зовсім звільняють, збільшується безробіття. У фазі спаду заробітна плата може знижуватися, зменшу-ються прибутки ділових підприємств.

Спад болісно вражає національну економіку, передовсім галузі промисловості, які виробляють капітальні блага та споживчі товари тривалого користування. У роки спаду в цих галузях відбувається значне зниження обсягів виробництва і зайнятості, зокрема у важ-кому машинобудуванні, виробництві сільськогосподарських зна-рядь, автомобілів, холодильників, а також у будівельній галузі.

Інша справа — продукти харчування, взуття, одяг та інші спо-живчі товари щоденного вжитку, їх закупівлю не можна відкладати надовго. Щоправда, у фазі спаду обсяг закупівель навіть цих про-дуктів зменшується.

Піднесення є дзеркальним відображенням спаду. Кожна з названих ознак спаду виявляється у протилежній формі: відбувається зро-стання ВВП і прибутків, зменшується чисельність безробітних тощо.

Вершина — найвища точка піднесення, коли в національній еко-номіці досягається повна зайнятість, а виробництво працює на пов-ну потужність.

Дно — найнижча точка спаду. Початок піднесення, що настає за спадом, називають пожвавленням, а глибокий і тривалий спад — де-пресією.

Тепер можна сказати, що діловий цикл триває від одного спаду до іншого, або — що те саме — від одного піднесення до іншого.

У фазі спаду реальний ВВП зменшується, а рівень безробіття зростає, і навпаки, у фазі піднесення реальний ВВП збільшується, а рівень безробіття знижується. Американський економіст Артур Оукен виявив кількісну залежність між зміною обсягу національного виробництва і зміною рівня безробіття. Цю залежність нині назива-ють законом Оукена. Для багатьох країн з розвинутою ринковою економікою його можна записати за допомогою такого рівняння:

Зміна рівня безробіття = (% зміни реального ВВП— 3).

Згідно з цим рівнянням, коли темп приросту реального ВВП ста-новить 3% за рік, то рівень безробіття не змінюється і дорівнює при-родному. За темпу приросту реального ВВП, Ідо перевищує 3%, рівень безробіття знижується приблизно на 0,5% на кожний відсо-ток цього перевищення. Якщо, наприклад, реальний ВВП зростає за рік на 5%, то рівень безробіття знизиться приблизно на 1% щодо природного.

За темпів зростання реального ВВП, що нижчі 3% за рік, рівень безробіття зростатиме. Якшо, наприклад, національна економіка пере-буває у фазі спаду і реальний ВВП зменшився на 1%, то, згідно з зако-ном Оукена, рівень безробіття зросте на 2%.

У перехідній економіці України дія закону Оукена поки що не простежується.

Не всі коливання ділової активності творять діловий цикл. Існу-ють так звані сезонні коливання, причини яких криються або в при-родних умовах виробництва і збуту, або у звичаях і традиціях даного суспільства. Наприклад, виробничі процеси в землеробстві відбува-ються не одночасно, а послідовно впродовж року. Зокрема, площу під посів цукрового буряка готують ще восени. Навесні здійснюють оранку, посів, підживлення, потім обробіток і восени збирають уро-жай, який закуповують цукроварні. Восени чисельність зайнятих на цукроварнях збільшується, зростають доходи цих працівників. Фер-мери, продавши врожай, збільшують попит на предмети тривалого користування, побутові вироби, одяг. Отже, продаж цих товарів роз-ширюється. Така хвиля розширення триває два—три місяці, а відтак спадає до нового урожаю.

Подібне простежується і в будівництві. З початком будівельного сезону починають нові забудови, збільшується попит на будівельні матеріали, машини, транспортні послуги та робочу силу. Із настан-ням осінньо-зимових холодів будівельний бум спадає.

Сезонні коливання ділової активності відбуваються і під впли-вом різних соціальних подій. Наприклад, звичай робити подарунки перед Новим роком, Різдвом, іншими святами викликає пожвавлен-ня в роздрібній торгівлі й зумовлює значні щорічні коливання діло-вої активності. Сезонні коливання охоплюють лише окремі групи галузей або окремі галузі національної економіки. Кожна така група чи галузь має свій часовий період зростання та спаду. Проте сезонні коливання суворо впорядковані в часі й не творять ділового циклу.

V. Рекомендована література.

1. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. Опорний конспект лекцій. - К: Четверта хвиля, 1997.

2. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка / За ред. З.Ватаманюка і С.Панчишина. - К.: Альтернатива, 2001.

3. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Макроекономіка. - Львів: Просвіта, 1997.

4. Манків Г. Макроекономіка. - К.: Основи, 2000.

5. Менкью