сприятливий інвестиційний клімат для залучення зовнішніх джерел фінансування, а також ресурсів банківської системи та населення. Сприятливий інвестиційний клімат можна запро-ваджувати, зокрема, шляхом надання привілеїв в імпорті, створення офшорних зон, технополісів, спеціальних еконо-мічних зон тощо.

Найзначніші можливості щодо використання фінансів підприємств для розвитку економіки закладені в удоскона-ленні організації та управління на самих підприємницьких структурах. Адже управління фінансовими ресурсами безпо-середньо на підприємствах має досить слабку методичну й організаційну забезпеченість. В Україні немає досвіду управ-ління фінансами підприємств на рівні виробничої структури в умовах ринку.

Увесь досвід організації й управління фінансами в умовах соціалістичної централізованої економіки виявився для ринку непридатним. Вочевидь постало невміння прогнозувати фі-нансові показники та ефективно використовувати власні фі-нансові ресурси. Нині підприємницькі структури володіють 25—30 відсотками всіх фінансових ресурсів держави. Ці знач-ні кошти за відсутності досвіду та вміння з боку управлінсько-го персоналу ефективно їх використовувати стають ще одним фактором фінансової дестабілізації в державі. До 40 відсотків одержаного прибутку використовується на заохочування й ін-ші, не пов'язані з розвитком виробництва, цілі.

Досить гострою є проблема з використання обігових коштів, від чого значною мірою залежить розвиток виробни-чої сфери. Протягом 1995—1998 р.р. обсяг обігових коштів в економіці держави збільшився у 3,5 разу. Станом на 1 січня 1999 р. обсяг обігових коштів перевищував річний показник валового внутрішнього продукту. Відволікання такої значної кількості фінансових ресурсів до виробничих запасів, на не-завершене виробництво та готову продукцію, що зберігаєть-ся на складах, значно знижує темпи економічного розвитку.

А прискорення обороту обігових коштів лише на один день дає нині змогу в економіці в цілому вивільнити 4,2 млрд. гривень фінансових ресурсів. Це значні резерви для економічного зростання та подолання нестачі коштів у під-приємств.

Водночас треба вжити дієвіших та ефективніших заходів

щодо посилення платіжної дисципліни й відповідальності су-б'єктів підприємницької діяльності за своєчасне здійснення розрахунків та виконання договірних зобов'язань. Так, загальна сума прострочених платежів підприємств та організацій на і січня 1999 р. становила понад 140 млрд, гривень. Несвоєчас-не ж проведення розрахунків створює труднощі для фінансо-вого забезпечення господарської діяльності.

Значно обмежує вплив фінансів на розвиток економіки бартеризація господарських зв'язків. Бартер як антиеконо-мічне явище є ознакою скорочення фінансових можливос-тей підприємства і водночас неконтрольованим перерозподі-лом фінансових ресурсів між господарськими структурами, а також фактором тінізації економіки. Для ліквідації бартер-них операцій необхідно вжити рішучих заходів як економіч-ного, так і адміністративного впливу. Одним із напрямків боротьби з бартером повинні стати штрафні санкції та зас-тосування векселів.

Державні фінанси, тобто насамперед система бюджетів держави, в ринкових умовах є одним із найдієвіших інстру-ментів впливу на темпи та пропорції розвитку економіки й со-ціальної сфери. Мобілізуючи доходи до бюджету, держава впливає на фінансові можливості господарських структур і громадян за допомогою об'єктів оподаткування, ставок подат-ків і пільг при оподаткуванні.

Значніші можливості є у бюджету щодо впливу на темпи та пропорції розвитку економіки при фінансуванні саме з бюджету і насамперед витрат на розвиток економіки. Так, із бюджету здійснюється фінансування операційних та інших витрат на розвиток агропромислового комплексу, надаються дотації вугільній промисловості, спрямовуються капітальні вкладення в низку об'єктів загальнодержавного значення, фі-нансуються науково-технічні програми.

За допомогою бюджету створюються спеціальні економіч-ні зони, які суттєво впливають на прискорення територіаль-ного розвитку економіки. Проте найбільше бюджет впливає на темпи та пропорції розвитку економіки завдяки фінансу-ванню соціальних витрат і науки. При цьому з бюджету фі-нансується підготовка кадрів, охорона здоров'я, збереження довкілля тощо. Звісно, що обсяги витрат із бюджету на науку відіграють вирішальну роль для розвитку економіки та соці-альної сфери.

Державні фінанси, тобто система бюджетів держави, є на сьогодні найрозвиненішими. Упродовж усіх років утворення фінансової системи незалежної України у вдосконаленні підсистеми державних фінансів здійснено найрішучіших кроків.

Це насамперед прийняття Закону про бюджетну систему України. Можна без перебільшення вважати цей закон одним з найпрогресивніших у Європі. Його справедливо називають ще фінансовою конституцією держави. Цей закон закріпив фундаментальні засади організації державних фінансів. Ним визначено ланки зведеного бюджету, чітко окреслено призна-чення та роль кожної з них. У цьому законі наведено перелік прав і обов'язків різних гілок влади щодо бюджету, виписана послідовність бюджетного процесу, визначено низку доходів і витрат кожного з бюджетів. Проте це хоч і значний, однак ли-ше перший крок у процесі реформування системи бюджетів держави. На своє вирішення чекають такі важливі питання, як:—

розширення дохідної частини бюджетів за рахунок збільшення прямих і скорочення непрямих податків;—

здійснення заходів щодо економії державних коштів, скорочення бюджетних видатків, удосконалення форм і методів їх фінансування;—

вжиття заходів щодо скорочення бюджетних дотацій і субсидій, переходу до надання фінансової допомоги безпо-середньо споживачам;—

раціоналізація мережі науково-дослідних і соціально-культурних закладів, що утримуються за рахунок держави, роз-ширення їх фінансування за рахунок позабюджетних джерел;—

визначення оптимального обсягу бюджетних коштів, що спрямовуються на фінансування капітальних вкладень шляхом визначення підприємств, які в умовах ринку не можуть за-безпечити розширене відтворення; А—

відносне скорочення бюджетних видатків на оборону та управління завдяки втіленню принципу розумної достат-ності щодо чисельності та структури Збройних сил, а також раціональної побудови й використання апарату державних владних структур.

Важливою умовою успішного функціонування бюджетної системи має стати поглиблення реформи бюджетних взаємо-відносин між центральними та регіональними рівнями влади

на основі розмежування відповідальності за розв язання еконо-мічних і соціальних проблем країни та окремих адміністратив-но-територіальних утворень шляхом відповідного розподілу державних видатків і доходів.

Для реалізації цього положення буде