Термін "фінанси" з’явився у XIII столітті. Він походить від середньовічного латинського терміна “finansia”, що означає обов’язкову сплату грошей. Ця сплата пов’язувалася з переда-чею частини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та на інші втрати державною змісту. Так тривало майже до початку XVIII століття. Під фінансами розуміли державне публічне господарство або господарство будь-якого державного утво-рення нижчого рівня.

Виникнення та розвиток фінансів зумовлювалися зростан-ням продуктивних сил у суспільстві, насамперед товарно-грошових відносин як необхідної форми економічного життя для досягнення певного рівня суспільного добробуту. Своїй досконалості й завершеності фінанси зобов’язані також появою та прогресом різних видів державних утворень. Тому є підстави стверджувати, що фінанси – це продукт розвитку товарно-грошових відносин і держави. Фінанси можуть успішно функ-ціонувати, активно сприяти економічному та соціальному прогресу лише за активного втручання у ці процеси держави.

Фінансам належить провідна роль в економічній системі. Це зумовлено тим, що їх функціонування визначає кількісні й якісні параметри будь-якого економічного явища чи проце-су, а також кінцеві результати діяльності.

Обов’язковою ознакою участі фінансів у економічному житті держави, підприємця чи громадянина є гроші. Без використання грошей у процесах виробництва, у здійсненні державою своїх функцій, задоволенні населенням своїх життєвих потреб не існували б і фінанси. Усі процеси економічного життя, де беруть участь фінанси, мають грошове вираження, тобто оцінку в грошовій формі. Економічне життя держави постійно вимагає створення грошових фондів для задоволен-ня різноманітних потреб. Обсяг цих фондів кількісно та якіс-но характеризує масштаби діяльності й фінансові можливості країни, господарської структури, громадянина. Ці фонди, власне, і є фінансами.

Отже, фінанси слід розглядати як економічну категорію, що відображає створення, розподіл і використання фондів фі-нансових ресурсів для задоволення потреб господарської діяль-ності, надання різноманітних послуг населенню з боку держа-ви. забезпечення виконання державою її функцій. У кінцевому підсумку метою функціонування фінансів є досягнення висо-кого рівня добробуту як держави, так і окремого громадянина.

Фінанси є однією з найбільш важливих і складних еко-номічних категорій. Вони мають як видиму, так і приховану форму прояву. Видима сторона фінансів проявляється у грошо-вих потоках, які рухаються між суб’єктами фінансових відносин. Ці потоки – їх характер і форми, спрямованість і обсяги – ви-ступають предметом практичної фінансової діяльності. Прихова-на сторона фінансів пов’язана з тим, що відображають ті чи інші грошові потоки, а саме – рух вартості створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту, тобто обмінні й розподільні відносини. Від налагодженості цих відносин залежить ефектив-ність економічної системи і розвиток суспільства. Ці відносини характеризують внутрішню сутність фінансів і є предметом фі-нансової науки.

Фінанси – сукупність економічних відносин, пов’яза-них з обміном, розподілом і перерозподілом у грошовій формі вартості валового внутрішнього продукту (ВВП), а в певних умовах і національного багатства.

Функціонування фінансів пов’язано з такими поняттями як фінан-сові відносини, фінансова діяльність, гроші (мал. 1).

Мал. 1. Організаційні засади функціонування фінансів

Вихідні фінансові категорії – доходи і видатки. Доходи одного з суб’єктів завжди є видатками іншого.

Характерні ознаки фінансів:

обмінно-розподільний характер;

рух вартості від одного суб’єкта до іншого;

грошова форма відносин;

формування доходів і здійснення видатків;

еквівалентний (за призначенням) характер обміну та розподі-лу і нееквівалентний перерозподілу.

Основними у фінансах є відносини розподілу і перерозподілу. Відносини обміну в прямій формі складаються між юридичними і фізичними особами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг. Ра-зом з тим у відносинах розподілу можна помітити елементи обміну, а у відносинах обміну – ознаки розподілу. Наприклад, податки мож-на розглядати і як метод перерозподілу доходів юридичних та фі-зичних осіб, і як плату суспільства державі за виконання нею уста-новлених функцій і надання відповідних послуг: скільки заплатили, стільки й отримали. У будь-яких відносинах обміну можливі елементи перерозподілу доходів, оскільки ціни, як правило, відхиляються від ре-альної вартості товарів та послуг; Слід пам’ятати, що в чистому вигляді обмін та розподіл і перерозподіл – це тільки наукові абстракції. У ре-альному житті все набагато складніше і провести чітке розмежування відносин досить важко, по-перше, і навряд чи доцільно, по-друге.

Фінанси є життєво важливою системою в економіці та суспіль-стві в цілому. Налагоджені фінансові відносини виступають запору-кою нормальної життєдіяльності.

Сутність кожної економічної категорії детально розкриває-ться в її функціях, які характеризують суспільне призначення даної категорії.

Фінанси виконують дві функції:

розподільну;

контрольну.

Суть розподільної функції полягає в тому, що фінанси виступа-ють інструментом розподілу і перерозподілу ВВП. Причому вони є основним розподільним інструментом. Крім них, хоч і в значно об-межених рамках, насамперед у сфері перерозподілу, цю функцію можуть виконувати ціни. Причому перерозподіл відбувається внас-лідок так званого перекосу цін, коли на товари і послуги одних га-лузей вони вищі від вартості, а на інші товари і послуги – нижчі. Тобто перерозподіл за допомогою цін відбувається не тому, що ці-нам цілеспрямовано властива така функція, а навпаки, тому, що в певних випадках вони неточно і неповно виконують функцію вимі-ру вартості. На відміну від цін фінанси насамперед призначені для здійснення розподілу вартості ВВП.

Крім того, розподіл і перерозподіл вартості ВВП може відбува-тися в результаті кримінальних порушень – крадіжок, зловжи-вань службовим становищем, розкрадання майна підприємств дер-жавного сектора, уникнення