показниках рентабельності. Рентабельність активів свідчить про те, що підприємство на 1 грн. активів має в 2003 р. 43 копійки збитку і характеризує неефективну діяльність підприємством. Показник рентабельності власного капіталу має позитивне значення для підприємства, зокрема тому, що воно функціонує на залученому капіталі і ця рентабельність має тенденцію до зростання. Рентабельність продажу характеризує розмір прибутку, що надходять на підприємство з кожної гривні від продажу продукції і цей показник в 2003 р. по відношенню до 2002 р. зменшився на 6% і становить 105,6%. Таке зменшення є негативним явищем, що призводить до збільшення кредиторської заборгованості та до збільшення збитку від господарської діяльності. Чиста рентабельність підприємства теж свідчить про загальну негативну тенденцію розвитку підприємства, що зменшилась на 3 процентні пункти і становить 97%, тобто підприємство у 2003 р. є нерентабельним.
Отримавши показники діяльності підприємства та провівши горизонтальний та вертикальний аналіз балансу, керівник або менеджер повинен зробити певні висновки щодо подальшої діяльності підприємства. Для цього він повинен володіти технікою читання звітності – це вивчення показників, представлених у звітності та розрахованих для наглядного представлення інформації. Керівник шляхом читання звітності визначає майновий стан підприємства, джерела фінансування власного капіталу, оцінює зв’язки між постачальниками і покупцями, виручку від діяльності та прибуток звітного періоду.
При читанні балансу по вертикалі та горизонталі [таблиця 1], керівник перш за все звертає увагу на статті балансу, що свідчать про можливі недоліки та незадовільну роботу підприємства. Так, при здійснені аналізу проводить об’єктивну оцінку вартості майна в цілому, а також тієї частки, що реально знаходиться у власності та розпорядженні підприємства, також оцінює стан необоротних активів підприємства та рівень його забезпеченості оборотними засобами. Оскільки при читанні балансу користуються декількома балансами різних звітних періодів, що наводять дані в динаміці, то це дозволяє з самого початку виявити загальну тенденцію у русі статей балансу. Зіставляючи баланси на початок і кінець досліджуваного періоду, визначають як зміни валюти балансу, так і характер зрушень у складі окремих його вузлових частин. Керівник чи менеджер звертає увагу на ті зміни в складі балансу, які є найбільш сприятливими, і на ті, які навпаки, насторожують.
Ознаками “позитивного” балансу є: валюта балансу звітного періоду збільшилась в порівняно з початком; темп приросту оборотних активів вищі, ніж темпи приросту необоротних активів; власний капітал підприємства перевищує позиковий і темпи приросту необоротних активів; темпи приросту дебіторської та кредиторської заборгованості є приблизно однаковими; частка власних засобів в оборотних активах повинна бути більше 10%. Із наведених ознак у балансі ПП відбулося зростання валюти балансу, що є позитивним фактом, але даний факт не сприяв отриманню прибутку, як результату діяльності підприємства.
Другим за значенням для аналізу звітом є Звіт про фінансові результати який надає користувачам повну, правдиву і неупереджену інформацію про доходи витрати, прибутки та збитки від діяльності підприємства за звітний період, а також виступає джерелом даних. Разом з балансом, для розрахунку на малому підприємстві показників фінансово-господарської діяльності підприємства. Зазвичай такими показниками виступають показники рентабельності, що розраховані в таблиці 6, та показники розраховані в таблиці 2.
Отже, керівник чи менеджер маючи дані в абсолютних, відносних показниках, які приведені в динаміці та характеризують фінансово-господарську ситуацію на підприємстві, приймають відповідні рішення. Дані корективи щодо управління підприємством мають базуватися на результатах проведеного аналізу, тобто повинні бути виявлені фактори, що впливають на негативні тенденції господарської діяльності і, як наслідок. зменшення ефективності діяльності, а також фактори, що мають резерви для росту ефекту господарської діяльності. Також важливим елементом процесу управління є виявлення на початкових етапах всіх негативних тенденцій та ліквідація їх. При цьому керівник, здійснюючи управління, виходить з специфіки даного виду діяльності та практичного досвіду, що є незаперечним елементом процесу управління, бо аналіз фінансової звітності не дозволяє робити категоричних висновків і тільки орієнтує користувача інформації щодо оцінки фінансового стану підприємства та визначенні його “слабких” місць.
Висновки та пропозиції
Проаналізувавши фінансово-господарський стан ПП, необхідно зазначити, що підприємство має серйозні недоліки як в організації своєї діяльності так і в постановці облікової політики. За результатами аналізу фінансової звітності малого підприємства, треба відзначити негативні тенденції функціонування підприємства, що ведуть до зменшення результативності діяльності та відображають кризове фінансове становище. Також потребує удосконалення і організація облікової політики, так як дані фінансових звітів повинні містити повну, правдиву та достовірну інформацію щодо діяльності підприємства, на основі якої приймаються управлінські рішення.
Для фінансової стабілізації підприємства необхідно вжити дії щодо: здійснення систематичного контролю за станом сплати покупцями відпущених товарів; при виникненні дебіторської заборгованості потрібно вживати заходів щодо припинення подальшого відпуску товарів боржникам; не допускати фактів надходження і сплати неякісної, зайвої чи не потрібної підприємству продукції шляхом чіткого дотримання умов договорів та організації ефективної роботи між працівниками підприємства; стежити за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості, бо значне підвищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості та залучення додаткових джерел фінансування; трансформувати борги у власність; глибоко проаналізувати можливість ефективного використання наявного майна та вдало розпоряджатися ним; не допускати причин та умов, які ведуть до виникнення простроченої дебіторської заборгованості по товарних операціях, нестачах і крадіжках; розробляти фінансову стратегію, тобто впровадження фінансового планування та розробку фінансового плану або бізнес-плану (це досягається шляхом розробки прогнозних балансів доходів та видатків, де зокрема мають бути враховані всі резерви мобілізації фінансових ресурсів, які відволікаються у нераціональні витрати), наприклад,