5) Хеджування нафтопереробки.

Переробник повинен порівняти свою продажну ціну на момент дійсного продажу з наявною ціною в момент, коли він починає хедж, а точніше з форвардною ціною, оскільки форвардні ціни є більш важливим індикатором стину цін в майбутньому, ніж наявні. Але багато хеджерів роблять помилки, порівнюючи свою кінцеву ціну з ціною наявного ринку, яка існувала в момент початку хеджу.

6) Хеджування валюти імпортерам.

Наприклад, купівля обладнання за німецькі марки американською фірмою. Тут дуже важливо врахувати курс валют на момент заключення договору.

В цьому випадку для захисту від коливань курсу валют імпортер може здійснити форвардну купівлю німецьких марок 2-а способами: 1) заключити угоду форвардну з банком і купити необхідну суму нім. марок з постачанням в необхідний термін. Ціна продажу ф’ючерсного ринку може бути нижчою, ніж банку і купівля ф’ючерсного контракту може здаватися вигіднішою, але це не обов’язково так. Імпортер знає, що купівля ф’ючерсного контракту включає щей комісійні і необхідна буде першопочаткова мережа.

Другим фактором, який ускладнює цю ситуацію – це кількість контрактів, які треба купити.

Тому в такій ситуації , ф’ючерсний контракт і його витрати зробили банк кращим хеджером.

Хоча на висококорективних ринках переваги банка можуть бути пережиті перевагами ф’ючерсного ринку.

Література:

1. О.І. Дегтярьова “Біржова справа”, М.: 1997 р., Банки і біржа. 1997р. ст. 269-276.