Дія фактора попиту-пропозиції на ринку цінних паперів має деякі особливості. На відміну від інших ринків (товарів, послуг і так далі) на яких відносини попиту та пропозиції відбивають, здебільшого, стан реального взаємозв'язку між виробництвом і споживанням, на зазначеному ринку дане співвідношення може залежати як від об'єктивних умов, так і чисто ігрових (іноді останні також називають спекулятивними). На ринку цінних паперів всі учасники переслідують свої цілі, для досягнення яких вони змушені постійно приймати визначені рішення і втілювати їх у життя.

При прийнятті рішень оцінюються поточний стан і перспективи конкретних цінних паперів. Розходження в рішеннях приводять до того, що в одних випадках кількість бажаючих продати конкретні цінні папери є більшою, ніж бажаючих купити; в інших - навпаки. Постійна взаємодія попиту та пропозиції протягом того самого дня на розвинутому ринку цінних паперів здатна багато разів схиляти чашу ваг то в одну, то в іншу сторону. Таким чином, у кожен даний момент співвідношення попиту та пропозиції в сутності являє собою складну сукупність незалежно прийнятих рішень. Результат їхньої взаємодії відбивається на динаміці цін.

Вартісні і цінові фактори цінних паперів взаємодіють один з одним і впливають на ціни на конкретні цінні папери. У кожен даний момент міра впливу визначеного фактора чи групи факторів може бути більшою чи меншою. У ряді випадків на реальну ціну конкретного цінного папера більший вплив роблять вартісні фактори, а попит-пропозиція не впливає активно; в інших - навпаки. У будь-якому випадку варто визнати, що реальна ціна конкретного цінного папера являє собою результат взаємодії безлічі факторів, що складаються на визначений момент.

Теорія внутрішньої вартості цінних паперів

У теорії і практиці розвитих закордонних ринків цінних паперів використовується поняття економічної чи внутрішньої вартості цінних паперів (economic-value or іntrіnsіе-value).

Зазначена вартість являє собою як би погляд на вартість цінних паперів, що знаходяться в даний час у обігу, з погляду майбутнього, тобто "зворотної перспективи". Сутність даної теорії полягає в наступному. Передбачається, що внутрішня вартість цінного паперу так чи інакше відбивається в його поточній ціні. Попит та пропозиція, що впливають на поточну ціну, також значною мірою ґрунтуються на урахуванні економічної (внутрішньої) вартості. Поточну ціну цінного паперу дана теорія розглядає як величину дисконтовану стосовно всієї суми доходів, що у майбутньому можна одержати по даному цінному папері. Майбутній доход можна одержати в який-небудь майбутній момент "життя" цінного паперу, або як суму доходів, що приходяться на безліч окремих періодів майбутнього "життя" цінного паперу. Після того, як буде визначена така вартість, інвестор порівнює її з існуючою ціною і приймає рішення про доцільність придбання або продажу цінного папера.

Існує кілька основних правил, яких варто дотримуватись при прийнятті таких рішень.

Зокрема, перше правило ("купуй!") говорить: якщо поточна ціна на цінний папір є меншою стосовно її внутрішньої вартості, то такий цінний папір потрібно купувати, оскільки в майбутньому ціна на нього неодмінно підніметься, і його можна буде продати з вигодою.

Друге правило ("продавай!") наказує: якщо поточна ціна на цінний папір перевищує величину його внутрішньої вартості, то такий цінний папір варто продати щоб уникнути збитків, оскільки в майбутньому ціна на нього обов'язково упаде.

Третє правило ("не торгуй!") встановлює: якщо поточна ціна на цінний папір має величину, рівну величині її внутрішньої вартості, то обидві знаходяться в рівновазі і не слід очікувати, що ціна зміниться. Це означає, що цінний папір правильно оцінюється ринком, і немає ніякої можливості дістати прибуток від продажу або покупки такого цінного паперу.

Четверте правило ("торгуй у борг!") радить: якщо величина поточної ціни на цінний папір перевищує величину її внутрішньої вартості настільки, що є всі підстави очікувати, що в майбутньому ціна обов'язково упаде, то такий цінний папір слід позичити в когось і продати, для того, щоб купити його згодом по більш дешевій ціні, повернути борг і дістати прибуток від різниці цін.

Незважаючи на те, що зазначені вище правила є нескладними, на практиці, як відзначають фахівці, їх буває не так-то легко застосувати, оскільки в більшості випадків не вдається правильно визначити економічну (внутрішню) вартість цінних паперів.

4. Визначення вартості акцій та облігацій

Вартість активів, таких, як звичайні акції або облігації, залежить від трьох основних чинників: грошового потоку від активів, темпів приросту грошового потоку, ризику або непевності грошового потоку.

Збільшення грошового потоку звичайно підвищує ціну цінних паперів. І навпаки, ціна падає, якщо грошовий потік стає непевний. Ця взаємозалежність є основна для оцінки активів. Відповідно, необхідно домагатись якомога більшого грошового потоку, водночас контролюючи ризик.

Грошовий потік від звичайних або привілейованих акцій вимірюється щорічним дивідендом та приростом ціни акцій. Грошовий потік від облігацій, довгострокових цінних паперів, які випускає одержувач позики, складається із суми відсотку, який одержує покупець облігації за рік.

Для визначення поточної ціни активів слід дисконтувати майбутні грошові потоки до теперішньої вартості за відповідною ставкою, що враховує всі аспекти ризику. Отже, ціна акції така ж, як теперішня вартість її майбутніх грошових потоків.

Оцінка вартості звичайних акцій

Покупці звичайних акцій інвестують у компанію, яка випускає акції,