Позитивна економіка має справу з фактами (уже відібраними і які перейшли на рівень теорії) і вільна від суб'єктивних оцінних суджень. Позитивна економіці намагається формулювати наукові уявлення про економічне поводження. На противагу цьому, нормативна економіці уособлює оцінні судження якихось людей щодо того, який повинна бути економіка або яку конкретну політичну акцію варто рекомендувати, базуючись на визначеній економічній теорії або на визначеному економічному відношенні.

Простіше говорячи, позитивна економіка вивчає те, що є, тоді як нормативна економіці виражає суб'єктивні уявлення про те, що повинно бути. Позитивна економіка досліджує фактичний стан економіки; нормативній економіці припадає визначати, які конкретні умови або аспекти економіки бажані або небажані. Візьмемо такий приклад. Позитивне твердження: "Безробіття складає 7% робочої сили". Нормативне твердження: "Безробіття варто скоротити". Інше позитивне, фактичне твердження: "За інших рівних умов, якщо плата за навчання зросте, число абітурієнтів в університеті знизиться". Нормативне твердження на ту ж тему виглядає так:

Плату за навчання в університеті варто знизити, щоб більше студентів могло одержати утворення". І справді, як тільки в пропозиції виникають такі слова, як "повинно" або "випливає", можна з великою підставою припустити, що перед вами нормативне твердження.

Необхідно підкреслити, що більшість явних розбіжностей між економістами пов'язано з нормативними підходами, із політикою, заснованої на судженнях. Надалі ми, звичайно, виявимо, що різні економісти висувають і відстоюють різноманітні теорії або моделі економіки і складових її елементів. Але найбільші розбіжності відбивають існування різних думок або оцінних суджень щодо того, яким повинне бути наше товариство. Наприклад, набагато більша згода існує по питанню про те, як фактично розподіляється прибуток, чим про те, як його варто розподіляти. Головне, що необхідно знову і знову підкреслювати: оцінні судження або нормативні твердження виникають на рівні обгрунтування економічної політики.

Правильне обгрунтування економічної політики повинний спиратися на економічні принципи. Наприклад, один із отримавших майже загальне визнання економічних принципів свідчить, що у визначених межах існує прямий зв'язок між загальним обсягом витрат і рівнем зайнятості в країні. "Коли загальний обсяг витрат зростає, підвищується і рівень зайнятості. Навпроти, коли загальний обсяг витрат скорочується, знижується і рівень зайнятості". Цей принцип може послужити неоціненну службу уряду при визначенні його економічної політики. Наприклад, коли урядові економісти зауважать, "що наявного статистика свідчить про фактичне скорочення загального обсягу витрат, зазначений принцип дозволить їм пророчити виникнення небажаного безробіття. Інформавоні про такий очікуваний результат, державні посадові особи тепер уже можуть пустити в хід визначену урядову політику, спрямовану на збільшення загального обсягу витрачення, запобігання або скорочення рівня очікуваного безробіття. Коротше говорячи, щоб ефективно управляти, ми повинні мати спроможність передбачати. Економічні принципи допомагають уможливити таке передбачення і є основою для тверезого економічної політика.