до бюрократизації страхового апарату, позбавляє його гнучкості і маневреності. До того ж підвищення фінансової стійкості страхових операцій і концентрації страхового фонду було можливим до певних меж. Негативним було те, що Держстрах надавав обмежений набір страхових послуг. Державне страхування орієнтувалося на задоволення потреб населення, в якого об’єкти страхування були обмежені: домашнє майно, життя, здоров’я, будівлі, транспортні засоби. При цьому найбільшого розповсюдження набуло страхування життя.
З реорганізацією системи Держстраху розпочали створюватись страхові організації недержавних форм власності, які почали займатись неофіційними видами страхування: страхування кредитів, комерційних і фінансових ризиків, біржових операцій. Почали розроблятися нові правила особистого і майнового страхування.
Негативним моментом монопольного проведення страхування було також і те, що Держстрах не завжди виконував свої страхові зобов’язання по захисту інтересів страхувальників, що завдало значну шкоду розвитку страхування і викликало недовіру страхувальників до цієї важливої справи. Тому нові страхові компанії України бажали розширити сферу послуг і укріпитися на страховому ринку, повинні зруйнувати існуючий стереотип про страхування і довести суспільству, що сучасний страховий бізнес не має нічого спільного із своїми попередниками.
Разом з тим розвиток страхових відносин обумовлює необхідність створення страхового ринку нового типу. Спочатку Укрдержстрах, як правонаступник Держстраху СРСР в Україні, у вересні 1993 р. був перетворений в Національну акціонерну страхову компанію «Оранта» і окремі компанії на базі старої системи. Одночасно інтенсивно розпочали створюватися і комерційні страхові компанії різного профілю. Динаміка чисельності страхових компаній в Україні характеризується такими даними: в 1990 р. — 7, 1991 р. — 28. 1994 р. — 616, 1995 р. — 655, 1996 р. — 700, 1997 р. — 241, 1998 р. — 233 і на початок 1999 р. — 254 компанії.
Як відомо, стан справ на страховому ринку, як правило, відображає загальну ситуацію в економіці держави. Досвід функціонування страхового ринку України показав, що швидке зростання кількості страхових компаній не означає якісних змін в страховій сфері і перш за все наявності конкуренції страхових послуг. Визначальними в умовах ринкової економіки для більшості страховиків стали проблеми їх адаптації до ринкової кон’юнктури і конкурентного середовища та можливості в забезпеченні фінансової стійкості як самих страхових компаній, так і страхових операцій, які вони проводять. Тому не дивно, що кількість страхових компаній зменшилася в 1998 р. до 233 проти приблизно 700 різних страхових товариств і організацій, які функціонували з початкового періоду становлення страхового ринку. При цьому були й інші об’єктивні і суб’єктивні причини і особливо загальна економічна і фінансова криза та пов’язані з цим проблеми збитковості галузей народного господарства, невиплати заробітної плати і зубожіння населення та втрата довіри населення до продекларованих економічних і ринкових перетворень, в тому числі і до розвитку страхування, як однієї з дієвих форм соціального захисту населення. Крім того, необхідно звернути увагу і на те, що значним запізненням Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про страхування» (Постанова Верховної Ради України № 86/96-ВР від 7 березня 1996 р.), що також не сприяло нормальному розвитку страхового ринку в Україні. За даними Укрстрахнагляду, після набуття чинності даного Закону в перелік страхових організацій, які отримали ліцензії на здійснення страхової діяльності та пройшли перереєстрацію, було включено лише 212 страхових організацій різних типів.
За даними Укрстрахнагляду, в 1997-1998 рр. вперше відбулося суттєве перевищення темпів росту страхових платежів над темпами інфляції, тобто відбулося реальне зростання ринку страхових послуг. При цьому страховий ринок на кінець 1997 р. налічував 224, а на кінець 1998 р. — 254 страховика. Показники діяльності страхових організацій України за 1995-1998 рр. наведені в табл. 6.
З даних таблиці 6 видно, что в 1998 р. відбулося зростання страхових платежів (страхових премій) і страхових виплат. В той же час збільшилися сформовані страхові резерви на початок року. Разом з тим зменшилася і кількість діючих договорів на 877 тис. одиниць проти 1997 р. Як позитивний момент можна відзначити те, що темпи росту страхових платежів за період 1995-1998 рр. випереджають темпи росту страхових виплат та має місце значне збільшення обсягів сформованих страхових резервів. Із загальної суми страхових надходжень 408,4 млн. грн. в 1997 р. по обов’язкових та добровільних видах страхування на добровільні види припадає 78% і обов’язкові види — 22%, в 1998 р. — відповідно 89,3 і 10,7%.
Таблиця 6. Показники діяльності страхових організацій України за
1995-1998 рр. (дані Укрстархнагляду)
Показники | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1998 в % 1997
Страхові премії, тис. грн. | 244360 | 317811 | 408401 | 789159 | 193
Страхові виплати, тис. грн. | 144272 | 147311 | 129182 | 177845 | 137,7
Рівень виплат (відношення виплат до премій), % | 59 | 46 | 32 | 23 | -
Сформовані страхові резерви на початок року, тис. грн. | 65216 | 92681 | 159838 | 447692 | 280
Обсяг сплачених статутних фондів на 1 січня, тис. грн. | 22573 | 64210 | 118656 | 150595 | 127
Кількість діючих договорів на початок року, тис. одиниць | 28535 | 28706 | 23929 | 23057 | 96,4
Віддано у перестрахування, тис. грн. | 38295 | 55450 | 63060 | 238531 | 378
Показники діяльності страхових організацій України з добровільного і обов’язкового страхування за 1995-1998 рр. приведені в табл. 7.
Таблиця 7. Основні показники діяльності страхових організацій
України з добровільного і обов’язкового страхування