40. Розвиток кредитних відносин в перехідній економіці Україні.

З переходом до ринку після одержання незалежності України склад кредиторів та позичальників змінився. Основні кредитори – державні та комбанки. Позичальники – приватні та колективні під-ва, держ. власність, приватні під-ці, громадяни. Комбанки від кредитування окремих об’єктів перейшли до суб’єктів, дбаючи про свої доходи і повернення К., на покриття дефіциту оборотного капіталу під-в. У 1991 р. Законами України було легалізовано ком. кредит, вексельний обіг, якій здійснювався зг до Женевської вексельної конвенції. У 1993 р. затвердили Порядок проведення банками операцій з векселями, де визначалось, що ком. кредит може надаватися і з оформленням векселів. 1994 – процес монополізації К., зосередження його в руках великих укр. банків. Це привело до використання К. в інтересах групувань, які здійснювали контроль над іншими банками. Із-за дефіциту кред. ресурсів банки надавали короткострокові К переважно в сфері обігу. В 1995 після випуску облігацій внутрішньої держ. позики обсягу набув держ. кредит. Основними умовами було: високій дохід на облігації, зарахування сум за рах. резервів комбанків, звільнення від податку на прибуток тощо. Але з погіршенням умов

гр. оборот через зміну пропозиції гр. (формування готівки та депозиту - додаткові резерви, позички комбанкам, купування ЦП) і зміни ціни на гр. – рівень % ставки. Резерви ЦБ поділяються на 1) нагромаджувальні (обов’язкові) 2) вільні (надлишкові), встановлює норму обов’язкового резерву для комбанків. ЦБ поєднують риси банк. установи і держ. органу управління. Вони використовують кредитування, операції з ЦБ тощо як інструменти управління гр. ринком, керуючись держ. інтересами та законодавством. За правовим статусом ЦБ – самостійно юр. особа, його майно відокремлюється від майна держави, може їм розпоряджатися як власник. Організаційний статус ЦБ – визначення завдань та функцій, формування статутного капіталу, взаємовідносини банку з держ. органами (з фіскальною, ціновою, інвестиційною політикою), визначення керівництва. ЦБ взаємодіє з урядом через фінансування дефіциту держ. бюджету. ЦБ виникли на прикінці 18 ст. на базі емісійних банків. Це була епоха промислової революції, зріст машинної індустрії, поява нових галузей, активізація дія-ті банків поширення гр. маси і підвищення значення банкнотного обігу, потреба в надійному платіжному засобі. Держава повинна була регулювати гр. обіг через централізацію і концентрацію емісії банкнот. Право емітування закріпила з одним емісійним банком і мала змогу впливати на пропозицію гр., фінансувати держ. витрати. Тобто потреба в централізації банк. емісії спричинила виникнення емісійних банків. Основні засади дія-ті ЦБ: 1) це емісіонні центри готівково-гр. обігу. Монопольне право емісії гр. коштів. 2) це банки банків; касове, кредитне та розрахункове обслуговування комбанків 3)це банки регулювання та догляду, встановлюють право поведінки, ек. нормативи, резерви. 4) банкір уряду та їх фін. агент 5) провідник гр-кредитн. (монетарної) політики. 6) отримання прибутку не є метою дія-ті ЦБ. Основне – регулятивний початок. НБУ створен в 1991. 1999 – з-н про Нацбанк, регламентується конституцією. НБУ підпорядковується Верховній Раді та Президенту. Органи управління: Рада НБ –

15 чол, 7 з казначеїв Верх. Ради, 7 від Президента, Голова. 2-й орган – Правління НБ. Голова - ВР

44. Побутова та розвиток НБУ.

НБУ утворено в 1991 р. зг з З-ном України “Про банки та банк. дія-ть”, як емісійний центр, який відповідає за збереження монетарної стабільності. Правовий статус визначен Конституцією України, де надано право законодавчої ініціативи у Верховній Раді. НБУ – особливий центральний орган держ. управління, основними функціями якого є забезпечення стабільності нац. гр. одиниці – гривні. НБУ забезпечує стабільність цінової та банк. с-ми. Структура: центральний апарат, територіальні управління в обл і Кримський автономн. Республіці, розрах палати, Банкнотно-монетн. двір, Держ. скарбниця, Центральне сховище гр., спеціальні під-ва, необхідні для дія-ті банку. Існує дворівнева с-ма управління ЦБ: 1) Рада НБУ (15 осіб,

комбанків. В депоз. зобов’язаннях домінуючим є депозит до запитання в нац та інвалюті (62,4%). Вони зросли після введення грн., що свідчить про довіру нац. гр. Активи комбанків зростають за рах. кредитних операцій (короткострокові), наданих промисловості і торгівлі, під-вам, зростає кредити на інвестиційну дія-ть. Поступово суб’єктами кредитування стали госп. колективної форми власності, приватні, міжнародні, держ під-ва та юр. особи. Важливий розвиток кред. населення, перевага кред. на поточні потреби. Розвиток кр. послуг банків: овердрафт (фіз та юр. особи), операції РЕПО, за векселями, за факторинговими та експортно-імпортними операціями. Але існує велика кількість прострочених, пролонгованих і сумнівних кр. Це пов’язано з наявністю ризиків щодо повернення кр., інфляція очікувань, відсутність механізму захисту інтересів банків. Інвестиційні операції – важливий вид активних операцій банків, при прискоренні приватизації очікується пожвавлення банк. дія-ті на ринку ЦП. Успіх банку визначається його фін. результатами, співвідношенням доходів і витрат. Найточніший показник фін. результату є показник відношення чистого прибутку до акціонерного капіталу (ROE). Рекордним цей показник був в 1994 р, коли в Україні була гіперінфляція. Причина цієї