Відсутність таких джерел є головною причиною того, що в економіці України практично зупинився процес відтворення й розвитку виробничого апарату.
На кінець 90-х років в Україні діюча інвестиційна модель базувалась, по-перше, на власних коштах суб`єктів господарювання ( 64,5 % ), а потім інших джерелах – централізованих вкладеннях ( 26,1%), довгострокових кредитах ( 6,7% ) , іноземному інвестуванні ( 2,58 %). Така інвестиційна модель буде зберігатися в цілому й на наступні роки, лише можливе зменшення деякої ролі централізованих капіталовкладень, що є зрозумілим в силу зростання недержавного сектору економіки.
Для відновлення вагомої ролі амортизаційних відрахувань як джерела розширеного та простого відтворення необхідно провести зміни в діючій амортизаційній політиці.
Банківські кредити виступають не тільки одним із джерел залучених коштів для підприємств, а є певним економічним індикатором, за допомогою якого можна говорити про переважний розвиток того чи іншого сектору національної економіки.
При всій важливості іноземного інвестування, воно не зможе задовольнити вітчизняні інвестиційні потреби. Тому робити основну ставку лише на іноземні інвестиції нереально і необачно. Для державного регулювання в сфері інвестицій пріоритетним є напрямок створення сприятливих умов для залучення вітчизняних інвестицій із різних джерел і активного стимулювання внутрішнього інвестування за рахунок власних коштів.
Важливим напрямом державного впливу на поліпшення інвестиційного клімату в Україні є легалізація вітчизняних капіталів і їх переведення з тіньової економіки на ринок інвестиційних ресурсів.
Потреба в інвестиціях визначається необхідністю оновлення та реконструкції основних виробничих фондів, яка об`єктивно існує практично на усіх підприємствах України і без чого вони не можуть нормально функціонувати.
Інвестиційній політиці підприємств зв`язку притаманна особливість - взаємовідносини між рівнями капіталовкладень і прибутків : міжнародний зв'язок приносить найбільші прибутки з відносно невеликими капіталовкладеннями і витратами і навпаки, місцеві мережі менш дохідні при дуже великих витратах.
В умовах нестабільної економіки, злиття Укртелекому з недержавним оператором міжнародного зв`язку створить природний захист від деструктивних коливань іноземних валют. Надходження від іноземних операторів міжнародного зв’язку як взаєморозрахунки від послуг наданих міжнародних телефонних розмов, які зараз отримує недержавний оператор, якраз і будуть відігравати роль такого природного захисту від коливань курсів валют.
Для розуміння перспектив та шляхів розвитку телекомунікацій України дуже важливим є вивчення зарубіжного досвіду. Практика організаційних та економічних змін у галузі телекомунікацій зарубіжних країн може стати основою для створення власної моделі розвитку телекомунікацій України.
Реструктуризація, корпоратизація і подальша приватизація телекомунікаційних підприємств покликані вирішити проблему притягнення додаткових зовнішніх фінансових ресурсів.
Найбільш оптимальною організаційною формою для Укртелекому могла б стати в недалекому майбутньому форма холдінгової компанії фінансового типу.
Реалізація комплексу заходів щодо створення у рамках Укртелекому спеціалізованих фінансових інститутів дозволить протягом декількох років тільки за рахунок внутрішніх джерел додатково мобілізувати й інвестувати в проекти модернізації і розвитку мереж і підприємств електрозв'язку, щонайменше, 150 -200 млн. дол.