Наприклад. За період 1955-1994 р. доля зв`язку ( з урахуванням пошти і нових послуг ) в ВВП США, ФРН, Франції та Японії зросла відповідно в 5,7, 9 і 15.2 рази і склала в кінці цього періоду в США –4,6%, в ФРН і Франції 2,9 %, в Японії-2,4 %. При цьому існує економічна особливість зв`язку як здатність впливати на підвищення ефективності інших галузей, які користуються її послугами. Такий мультиплікаційний ефект від використання телекомунікацій в країнах Європейського Союзу оцінюється коефіцієнтом “1,5”. Тобто, один долар інвестицій у зв`язок , дає додатковий приріст суспільного продукту на 1,5 долара. В США цей показник становить від 2 до 6 доларів. Телекомунікації перетворилися в суттєвий компонент технічної бази індустріально розвинених країн. Їх доля в основному капіталі всього господарства становила у Франції –5.4, в ФРН - 5.6, а в США - 8.4 відсотки.

Зростаючі темпи розвитку телекомунікацій – об`єктивна закономірність високоіндустріального господарства, яка відображає його потреби в адекватному інформаційному забезпеченні. Вважається, що обсяг інформації, який передається засобами зв`язку повинен зростати, що найменше, пропорційно квадрату зростання економічного потенціалу країни. Звідси, ступінь розвитку телекомунікацій є одним із суттєвих показників зрілості національної економіки.

Важливу роль для дослідження інвестиційної сфери відіграє визначення джерел інвестування, які являють собою різний за походженням капітал, спрямований на забезпечення відтворювального і нагромаджувального процесу і безпосередньо впливаючий на хід його протікання. Світовий досвід свідчить – на кожен відсоток приросту ВВП країна повинна виділяти на виробничі інвестиції не менше 3 % ВВП.

Якщо розглядати національну економіку в цілому, то джерелами інвестиційних вкладень виступають фонд відшкодування , у вигляді амортизаційних відрахувань та фонд накопичення, виступаючий як частина національного доходу. На рівні мікроекономічних суб`єктів господарювання інвестиційна діяльність здійснюється за рахунок власних фінансових ресурсів інвестора ( амортизаційні відрахування, прибуток) та зовнішніх: не державних ресурсів ( кредити банків, позики фінансово-інвестиційних структур, кошти від розміщення емісії цінних паперів ), централізованих ресурсів ( бюджетні асигнування та пільгові інвестиційні державні кредити ), іноземних інвестицій та коштів населення.

Існуючі статистичні дані показують, що на кінець 90-х років в Україні діюча інвестиційна модель базувалась, по-перше, на власних коштах суб`єктів господарювання ( 64,5 % ), а інших джерелах – централізованих вкладеннях ( 26,1%), довгострокових кредитах ( 6,7% ) , іноземному інвестуванні (2,58%).

За оцінками фахівців така інвестиційна модель буде зберігатися в цілому і на наступні роки, лише можливе зменшення деякої ролі централізованих капіталовкладень, в зв`язку з зростанням недержавного сектору економіки.

Для виходу з кризи необхідні широкомасштабні інвестиції, сприятливі умови для накопичення капіталу, створення дієвих джерел фінансування інвестиційної сфери та їх ефективна структуризація. Тому при формуванні інвестиційного портфеля ресурсів важливо враховувати позитивні якості та недоліки кожної з груп джерел фінансування.

Серед власних джерел фінансування інвестиційної діяльності головну роль безумовно відіграють нерозподілений прибуток та амортизаційні відрахування. В усіх розвинутих країнах ( в Україні також до початку реформ ) при значних обсягах інвестицій на амортизаційні відрахування приходилося до однієї третьої всіх капіталовкладень.

Проте, свого часу здійснення недалекоглядної амортизаційної політики, направленої на заниження амортизаційних відрахувань за рахунок несвоєчасної та неповної індексації основних фондів в період високих темпів інфляції, застосування необгрунтованих понижуючих коефіцієнтів до амортизаційних відрахувань, призвело до катастрофічного падіння обсягу амортизаційних відрахувань. В результаті традиційне джерело амортизації основних фондів вичерпалося .

Отже, головним джерелом не тільки розширеного, але й простого відтворення основних фондів став прибуток підприємств, що підлягає оподаткуванню. Проте, через антиінвестиційну направленість існуючої системи оподаткування прибутку підприємств та різноманітних фінансових інституцій їх прибутку здебільшого не вистачає навіть для простого відтворення діючої виробничої бази.

На сьогодні стримання інвестиційної діяльності відбувається через надмірний податковий тиск та нестабільність українського податкового законодавства, що обмежують інвестиційні можливості підприємств. За розрахунками, представленими заступником міністра економіки І. Шумило, податковий тиск в Україні складає 65% від ВВП, з яких 27%-надходження до Зведеного бюджету, 10%-надходження до Пенсійного фонду, 8% - недоплата, 20%- пільги. Отже, держава використовує податковий тиск, який складає 65% ВВП, щоб забезпечити у вигляді надходжень лише 37%. Якщо врахувати “якість” цих 37%, то виявиться, що лише 10 млрд.грн. (10% від ВВП) центральний уряд отримує живими грошима. Такий надмірний податковий тиск стримує економічне зростання.

При цьому необхідно пам`ятати, що інвестиційна активність підприємства самим безпосереднім чином залежить від наявності власних коштів для фінансування інвестицій. Справа втому, що чим більше у підприємства власних коштів, тим більше у нього можливостей отримати кредитів для фінансування інвестиційних проектів. Не маючи достатніх власних коштів, підприємство не може залучати інвестиційні ресурси з зовнішніх джерел, оскільки дана обставина знижує привабливість підприємств для банків та інших можливих інвесторів.

Основним традиційним джерелом зовнішнього фінансування є кредитні ресурси. Безумовно, що весь обсяг кредитних операцій не можна віднести до інвестиційної діяльності комерційних банків, але довгострокове кредитування і кредитування поточної діяльності суб`єктів господарювання, в частині придбання основних фондів, цілком слушно віднести до реальних інвестицій останніх в економіку України. Однак, в умовах несталості національної економіки, при досить значному загальному обсязі кредитних вкладень банківської системи в економіку України