В державах з розвинутою економікою основним інвестором виступає населення ( в ФРН не менше 70% інвестицій в руках населення. ). Світовий досвід свідчить, що накопичення населення здійснюють вплив на економічне зростання , коли вони досягають не менш 12-14 % ВВП. При цьому половину коштів населення інвестує саме шляхом придбання нерухомості, землі, а решта акумулюється в кредитно-фінансових установах. На жаль, для України заощадження населення не змогли стати відчутним фактором інвестування, сучасна ситуація не дає оптимізму і надій на це джерело.

Державне фінансування. Було б доцільним зменшити питому вагу інвестицій, що виділяються державою на безповоротній основі, оскільки практично усі інші джерела інвестицій використовуються на ринковій основі, державне інвестування повинно також здійснюватись на таких же принципах, з урахуванням специфіки ролі держави в змішаному механізмі господарювання.

Державне регулювання інвестиційної діяльності необхідно і повинно здійснюватись лише на засадах чіткого та стабільного правового простору. Тому регулювання інвестиційної сфери в своїй основі передбачає побудову, сприятливої інвестиційним процесам, законодавчо-нормативної бази та її вдосконалення на основі виявлених закономірностей і тенденцій і їх впливу на функціонування економіки з законодавчим гарантуванням щонайменше на 5-7 років незмінності системи оподатку-вання для підприємств України. ( Наприклад, в Латвії відповідне законодавство стабільне 5 років )

Управління інвестиційним процесом, як складова частина фінансового управління , поряд з традиційною оцінкою всіх сторін привабливості об`єкту інвестування, в нетрадиційних умовах ринкового реформування потребує й пошуку нетрадиційних джерел фінансування.

Приватизація, і як наслідок, акціонування як спосіб первісної акумуляції вітчизняних фінансових коштів для цілей інвестування. Приватизація та інвестування ніби об`єднуються. Не співпадаючи в часі, вони передбачають один одного за суттю.

Приватизація, як елемент трансформації власності є основою сучасних реформ і впливає на всі соціально-економічні процеси, особливо інвестиційні.

Те, що підприємство стає приватизованим впливає на джерела та способи залучення інвестицій. Приватизоване підприємство може підвищити свій рівень прибутковості за рахунок зміни профілю, розширення виробництва, зменшення витрат виробництва та обігу, , підвищення якості продукції, кращого маркетингу тощо. Так, якщо в традиційному державному секторі підприємства не можуть самостійно визначати напрямки свого розвитку і рішення про інвестування лишається за вищестоящими органами, то для приватизованого підприємства головним в інвестиційній програмі стає обгрунтованість залучення інвестицій і строки їх окупності.

Кошти тіньової економіки. Слід зазначити, що у більшості робіт, присвячених проблемам інвестування, в якості джерела інвестицій практично не досліджується тіньова економіка. Тіньові капітали, ставши значною частиною і суттєвою рисою економічного життя України, в плані дослідження як джерела інвестування мають певну специфіку, пов`язану з формами інвестування і його об`єктами в “тіні”, та в легальній економіці. На сьогодні, важливим напрямом державного впливу на поліпшення інвестиційного клімату в Україні є легалізація вітчизняних капіталів і їх переведення з тіньової економіки на офіційний ринок інвестиційних ресурсів, оскільки тіньова економіка має велетенські розміри і могла б стати значним джерелом вітчизняного інвестування.

Крім того, необхідно створити умови для зупинення процесу відтоку капіталу з України та стимулювання повернення раніше вивезеного за її межі. Запорукою цього процесу повинні стати : стабілізація обстановки в країні та гарантія держави, що ці капітали не будуть вилучені. З точки зору економічної теорії це реально, оскільки на Заході платять менше, ніж у нас за валютними вкладами. Все питання в усталеності, стабільності, вмінні створити сприятливий інвестиційний клімат.

Інвестиції як невід`ємний фактор суспільного та індивідуального відтворення здійснюється згідно певних закономірностей і принципів. В Україні, як і в будь-якій іншій країні, система стимулювання інвестування повинна здійснюватися на макро та мікрорівні на основі ретельного вивчення процесів, що відбуваються в економіці країни в останні роки, тенденцій розвитку, формування виробничо-господарських зв`язків та повинна базуватися на принципах, що дозволяють врахувати специфіку інвестиційної діяльності та її місце в відтворенні. Проте, необхідно пам`ятати, що без прийняття дієвих мір на макрорівні зусилля окремих підприємств не зможуть дати великих позитивних результатів.

Можна виділити такі головні напрями стимулювання інвестиційної діяльності підприємств на макрорівні:

раціоналізація податкової системи, яка включає :

оптимізацію структури податків,

зменшення сукупного податкового тягаря,

надання податкових пільг тільки на чітко визначених засадах та термінах дії.

розробка сприятливої для розширеного відтворення амортизаційної політики

стимулювання та розвиток лізингу

застосування нових для України джерел фінансування інвестиційної діяльності

формування надійних джерел інвестицій

створення умов щодо перерозподілу кредитних ресурсів банківської системи з короткострокових у довгострокові.

ІІ. Сучасний стан інвестиційної діяльності мікроекономічних структур

Інвестиційну політику підприємства можна представити як постійно поновлюємий циклічний процес, що складається з чотирьох етапів: формування потреб в інвестиціях, пошук джерел інвестицій, реалізація інвестицій, моніторинг та контроль.

Потреба в інвестиціях визначається необхідністю оновлення та реконструкції основних виробничих фондів, яка об`єктивно існує на усіх підприємствах і є умовою нормального довгострокового функціонування. Інвестування в створення і оновлення основних виробничих фондів здійснюється в формі капітальних вкладень.

Завдання капітальних вкладень має щонайменше два аспекти. Перший стосується кола питань, пов`язаних з ефективністю використання наявних коштів, а саме, як їх краще розподілити в часі, за об`єктами, з тим, щоб по мірі завершення певних етапів робіт можна було отримати віддачу. В даний час найбільш актуальний другий аспект даної проблеми - пошук найбільш прийнятних джерел фінансування капітальних вкладень.

Як було показано вище (ч. І ) відсутність таких джерел є головною причиною того, що в економіці України практично зупинився процес відтворення й розвитку виробничого апарату. Виробничі фонди не оновлюються і практично працюють на знос. На сьогоднішній день промисловість України характеризується перенакопленням застарілого